Подія, яка cталася 7 липня 2010 року в приміщенні Білоцерківського міжрайонного суду, просто не могла пройти повз ЗМІ непоміченою. Не мала права, бо несла в собі зачатки скорого майбутнього, справді революційного та доленосного майбутнього
Погляньте на фото й зверніть увагу на цих людей. Саме вони в першу чергу приклали руку до втілення в життя нового, спільного з Радою Європи та Європейською комісією проекту «Прозорість судової системи в Україні», який має на меті зробити український судоустрій прозорим і ближчим до громадянського суспільства. Отже, ліворуч – нідерландський куратор проекту, діючий суддя та тренер медіації пан Ван Альм, посередині – діючий суддя-медіатор пан Санін, праворуч – куратор проекту від української сторони пані Зарецька. Ці люди презентували журналістам результати своєї дворічної праці в нашій державі й розкрили її генеральний сенс. От із нього й розпочнемо – з сенсу, з самої суті. Що ми маємо на сьогоднішній день? Перевантажені суди, затюканих безперервною текучістю суддів, яким нема часу вгору глянути. В таких умовах важко очікувати від них, якщо можна так назвати, якісного кінцевого продукту. Але навіть не цей надважливий фактор призвів до пошуку інших, альтернативних шляхів розв’язання деяких проблем. Особливо зверніть увагу на слово «розв’язання», бо суд зазвичай не розв’язує проблем, а перерубує їх, наче Гордієві вузли. І наслідки таких «хірургічних» втручань ніколи не мають зворотної дії, оскарженню не підлягають і від початку припускають дві сторони постсудового буття: переможну та переможену. Тобто суд – все ж інструмент тиску, хоч і справедливого, але ж насильства. Саме через ці жорсткі недоліки гуманістична Європа в кінці минулого століття почала шукати альтернативу судам в деяких, так би мовити, некримінальних, некривавих справах. Тоді й з’явився термін «медіаторство» (альтернативне вирішення спірних питань поза судовим порядком) і похідне від нього – «медіатор» (кваліфікований посередник у вирішенні конфлікту).
Куратор Ван Альм спробував пояснити суть нового явища образним прикладом, взятим із практики Гарвардської юридичної школи. Нехай, наприклад, у природі гіпотетично існують дві сестри – старша та молодша, які на двох володіють одним апельсином. Кожна із сестер наполягає, що цитрусовий повинен належати саме їй: цілковито, з усіма потрухами. Але ж апельсин один, а сестри дві. Задачка без рішення? Але поряд із сестрами мешкають двоє мудрих сусідів: ліворуч суддя, а праворуч медіатор. Сестри йдуть до судді. Той вислухав проблему, взяв гострого ножа й р-раз, перерубав продукт на дві рівні частини. Справедливо? Так, але подібна справедливість не задовольнила жодну із сторін. Медіатор вислухав проблему й запитав старшу сестру: «Для чого тобі весь апельсин?». Та повідомила, що шкірки одного апельсина вистачає рівно на один пудинг, який вона саме збирається приготувати. На те саме запитання молодша відповіла, що м’якоті одного апельсина вистачає рівно на одну склянку смачного фрешу, який вона дуже полюбляє. Медіатор, посміхнувшись, очікувано втупився в сестер. Ті постояли, помовчали, потопталися на місці, а потім в унісон вигукнули: «Еврика!». В результаті – всім сестрам по кульчику, а кожна сторона отримала бажане. Саме за такими принципами працюють медіатори, і успішно працюють. Особливо в таких напрямках як адміністративні, комерційні або сімейні суперечки. В Європі медіаторська практика набула популярності і широко застосовується в юриспруденції. Тепер черга дійшла до України. Як пояснила присутнім пані Зарецька, в Україні проект впроваджується впродовж двох останніх років. За цей час європейські куратори підготували 15 українських суддів-медіаторів у чотирьох пілотних судах (Білоцерківському, Івано-Франківському, Донецькому та Вінницькому), здатних вирішувати проблеми новими методами на нових засадах.
Відомий білоцерківський суддя пан Санін, який нещодавно набув ще й нового статусу судді-медіатора, розкрив основні принципи, так би мовити, медіаторського ремесла, розроблені все тією ж славнозвісною Гарвардською юридичною школою:
1. Розділення проблеми на складові, відокремлення суті від емоцій.
2. Взаємодомовлена трансформація суті – від суперечки «проти» до перемовин «за».
3. Виключення будь-якого взаємотиску в будь-якому прояві.
4. Позитивізм як основа медіації.
За існуючою процедурою, сторони конфлікту за обопільною згодою та після відповідної заяви мають призупинити розгляд справи в суді, після чого звернутися за допомогою до кваліфікованого медіатора. Якщо сторонам вдається таки досягти взаємоприйнятного рішення, підписана угода згодом легітимізується рішенням суду. Таким чином, в епілозі медіаторського розгляду вовки не страждають від голоду, а вівці залишаються живими й здоровими. Думаєте, фантастика? Нічого подібного! З понеділка 5 липня в Білоцерківському міжрайонному суді українські медіатори розглянули кілька прем’єрних справ, які, до речі, завершились повним тріумфом європейської «ноу-хаунової» практики.
Так що, шановні наші читачі, якщо, не дай Бог, щось не так, ласкаво просимо до медіаторів, до світу позитивних рішень зі щасливим фіналом. Все ж краще, ніж чубитись і публічно втрачати людську подобу прямо в залі суду.
Олександр Виговський
