kopiika.com.ua

11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів

Переглядів: 93Коментарі: 0

Саме 11 квітня 1945 року в’язні Бухенвальда підняли повстання проти нацистів й отримали шанс на життя.

Почнемо з того, що світ найчастіше пригадує Бухенвальд, Освенціум чи Треблінку. Насправді широке поширення концентраційні табори отримали в нацистській Німеччині повсюдно. Там утримувались антифашисти, комуністи, соціал-демократи, профспілкові діячі, а також особи, які переслідувалися за расовими, релігійними, соціальними та іншими мотивами.
 
Перший концтабір у Німеччині 
 
Його створили поблизу Дахау в березні 1933 року. До початку Другої світової війни в тюрмах і концтаборах Німеччини перебувало 300 тис. німецьких, австрійських і чеських антифашистів. У наступні роки гітлерівська Німеччина на території окупованих нею європейських країн створила гігантську мережу концентраційних таборів, перетворених на місця організованого систематичного вбивства мільйонів людей.
Централізована система нацистських концтаборів призначалася для фізичного знищення цілих народів, у першу чергу слов’янських; тотального винищення євреїв, циган; нещадної експлуатації в’язнів у якості робочої сили. Їх оснащували душогубками, газовими камерами та іншими засобами масового винищення людей. Були створені табори смерті, де ліквідація в’язнів ішла безперервним і прискореним темпом. Існували норми, за якими насельники цих страшних місць мали жити не довше трьох – шести місяців.
 
Бухенвальд 
 
Концтабір Бухенвальд був побудований поблизу міста Веймара й почав функціонувати 19 липня 1937 року. За 8 років близько 239 тис. осіб були в’язнями Бухенвальда. Спочатку – німецькі політв’язні, пізніше, у роки Другої світової війни, представники багатьох інших національностей. Багато ув’язнених загинуло вже в період будівництва табору, яке велося без використання механізмів. 
Ув’язнених експлуатували також власники великих промислових фірм, чиї підприємства були розташовані в районі Бухенвальда («Сіменс», «Юнкерс» та ін.). Близько 10 тис. ув’язнених страчено в Бухенвальді, зокрема майже 8,5 тис. радянських військовополонених. Усього ж у Бухенвальді замучено 56 тис. ув’язнених 18-ти різних національностей. Особливо багато загинуло у філії Бухенвальда «Дора», де в підземних приміщеннях виготовлялися ракетні установки «Фау». Табір розташовувався поблизу міста Нордхаузен у Німеччині.
 
Звільнення 
 
Навесні 1945 року, 11 квітня, дізнавшись про підхід союзних військ, в’язні Бухенвальда здійснили збройне повстання, обеззброїли й захопили в полон більше 800 есесівців і солдатів охорони, узявши у свої руки керівництво табором. Лише за дві доби американські війська, що перебували неподалік, дісталися табору. Здійснивши повстання, в’язні Бухенвальда врятувалися від знищення, адже напередодні гітлерівська влада віддала наказ про фізичне винищення всіх до одного ув’язнених.
Крім Бухенвальда й Дори, існували інші страшні концтабори: Освенцім, Майданек, Маутхаузен, Штутгоф, Заксенхаузен, Треблінка. Із 18 млн громадян Європи, що пройшли через табори різного призначення, було знищено понад 11 млн людей. Система концтаборів у Німеччині була ліквідована разом з розгромом гітлеризму, засуджена вироком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі.
 
Концтабори в Білій Церкві
 
За свідченнями кандидата історичних наук пана Бурлаки, на території нашого міста також розташовувалося два концентраційні табори. Щоправда, у Білій Церкві там ув’язнювали в першу чергу радянських військовополонених і євреїв. 
Наразі надзвичайно складним є питання встановлення кількості жертв концтаборів у Білій Церкві. Лише кілька непрямих фактів: за свідченнями очевидців, неподалік табору військовополонених №334, під назвою «7-й майданчик», гестапо встановило загорожу з колючого дроту площею 100м х 75м з одним входом. На цій ділянці проводились масові розстріли. Там було  три ями розміром 50 м на 3 м і глибиною 2 м кожна. Жертв привозили на автомобілях двічі на тиждень і по двоє заганяли до ями, на краю якої стояв кат, що стріляв їм у голови. 
Заповнення ям розпочалося навесні 1942 року. Усього в них поховали 4200 – 4500 трупів розстріляних чоловіків, підлітків, дітей, жінок з грудними дітьми. Щоб замести сліди злочинів, у серпні 1943 року гітлерівці викопали трупи й склали їх у купу, облили горючою речовиною й спалили. Очевидно, що в тій братській могилі покоїлись останки різних категорій розстріляних громадян, проте, без сумніву, переважали євреї. 
За свідченнями іншого дослідника, пана Гончаренка,  кількість убитих євреїв у Білій Церкві під час окупації становить близько 4500 осіб. Це майже 50% єврейського населення міста в порівнянні з довоєнним періодом. Проте в той час Біла Церква була центром округу (гебіта), відтак сюди також звозили євреїв і з інших районів. Число загиблих значно зросте, якщо враховувати страти євреїв у двох концтаборах, розташованих на території міста. Отже, ідеться приблизно про 5000 страчених осіб єврейської національності. 
 
Концтабори придумали в СРСР
 
І випробували їх, зокрема, проти своїх громадян. Не може не дивувати, що просунутий, цивілізований, ліберальний світ, який віддав належне звірствам фашистських недолюдків стосовно всесвітнього єврейства й інших підкорених народів, досі сором’язливо ховає очі, коли йдеться про геноцид радянської  імперії стосовно хліборобів-українців. Від рук нацистів у Голокості загинуло понад 6 млн євреїв; від рук комуністів у трьох Голодоморах і багаторічних політичних репресіях, зокрема в численних сибірських і азійських концтаборах, безвинно полягло більше десяти мільйонів мирних українських гречкосіїв. 
До сьогодні немає офіційної оцінки тих жахливих подій від міжнародної спільноти. А чи буде хоч колись?