kopiika.com.ua

Банкам довіряй, але перевіряй…

Переглядів: 281Коментарі: 0

У цій публікації ми розповідатиме-мо про банки. Ні, не робитимемо їм реклами. Точніше – зробимо, але навряд чи вони подякують. Але для початку з’ясуємо, – чи варто ображатися на банки, чи треба кланятися їм у пояс. 

Витоки банківської справи сягають ще далекої античності. Перші спроби взяти під контроль економіку пов’язані з діяльністю флорентійських банкірів на рубежі XIII–XIVстоліть. Проте потенціал банків сповна визрів у XIX столітті, коли центром банківської активності стає Велика Британія. На теренах України європейські банки активно працюють із XV століття.  

Урешті, на цьому обмежимо історичну довідку стосовно банківської справи, тому що маємо на меті трохи іншу площину. Також не розповідатимемо про існуючі види банківських установ, про форми власності та спеціалізацію діяльності. Нашу газету турбує інше. Наприклад, легальні способи банківських закладів «нагрівати» клієнтів, так би мовити, на рівному місці. Цим зазвичай полюбляють грішити так звані комерційні банки, що перебувають на першому щаблі банківської системи та безпосередньо здійснюють обслуговування фізичних і юридичних осіб з метою одержання власного прибутку. 

Станом на 1 вересня 2015 року в Україні функціонувало 126 комерційних банків, не враховуючи «хворих» та неплатоспроможних.

Отже, три ймовірності неправильної взаємодії з комерційними банками, які можуть влетіти в  копієчку. 

1 фокус. Найперше, – картки. Наразі ми не зможемо жити без цих невеличких картонок, які почасти заміняють гарні шкіряні гаманці. Заробітну плату отримуємо на картку, розраховуємося  карткою й, почасти, геть забуваємо про «живі» гроші. У цьому забуванні й криється хитра задумка банкірів, адже людина по своїй суті заощадлива й, де правду діти, дещо жадібна. На цьому тримається світ, а також найуспішніші фінансові установи. Крім того, що розрахунки карткою іноді тягнуть за собою втрати комісійних за фінансову операцію, так ще націлені на нівелювання отієї правильної заощадливості. Коли людина не віддає з рук у руки такі симпатичні різнокольорові купюри, вона підсвідомо стає марнотратною. Авжеж, нічого нікому не віддає, не бачить наочного зменшення власної грошової маси, а всього лише набирає якийсь код і натискує зелену кнопочку на банківському терміналі. 

Урешті, за результатами спеціалізованих статистичних досліджень, громадяни, які користуються в розрахунках винятково банківською карткою, витрачають на необов’язкові покупки на 30-40 відсотків більше, ніж старомодні традиційні покупці. Ось такий нехитрий фокус. 

2 фокус. Друга ймовірність втратити кошти на користь банків – заміна карток на більш престижні. Знайомий розповів про СМС з однієї з Білоцерківських філій одного відомого українського банку. Нібито банкіри запропонували обміняти звичайну картку на «золоту», бо це круто й вельми статусно. Знайомий повівся й побіг у банк за паперовим «золотом». 

Виявилось, що обмін не те щоб безкоштовний, а зовсім навіть навпаки. При такому обміні клієнт забов’язується сплатити разовий внесок, а потім щомісячно віддавати власні кошти на користь вищезгаданого банку. Чоловік резонно запитав – чому мушу платити за звичайну заміну картки? На що отримав відповідь: платитимете за престиж і… того, за участь у віртуальному клубі так званих «золотих» клієнтів. Після цього оператор сором’язливо потупила погляд долу, а мій обурений знайомий пішов додому зі старою, не золотою, банківською карткою.  

3 фокус. Третій момент – це телефонні дзвінки з банківських установ, що пропонують «пропозиції, від яких ви не зможете відмовитись». Наприклад, банківський працівник телефонує й відразу ж приголомшує вас чудовою новиною, що нібито залишків на вашій банківській картці цілком вистачає, щоб остаточно погасити набридлий кредит. Радісним голосом вам пропонують, не б’ючи ніг по дорозі до банку, закрити борг і забути про нього як про страшний сон. 

Перша реакція – погодитись. Авжеж, хто не бажає закрити борги? Проте практичну людину мав би насторожити такий гуманізм від далеко не альтруїстичної установи. Ще один мій знайомий був практичною людиною, тому одразу поплентався у свій банк розібратися. І не дарма. Виявилось, що залишки на картці вдвічі перевищували необхідну суму останнього фінального внеску за кредит. Коли знайомий зауважив на це, йому без тіні сумніву заявили, мовляв, так це ж оплата за можливість не приходити до банку, а сидячи вдома в теплі та добрі… е-е-е, закрити старий кредит. Тобто це послуга така – узяти з вас більше належного й не споглядати вашої пісної пики. 

Будьте природно жадібними

Одним словом, шановні наші читачі, будьте практичними, недовірливими та критичними. І знайте – комерційні банки не для того, щоб ви були в теплі та добрі, а для того, щоб отримати прибуток за ваш скромний рахунок. Іншими словами, – з кожного по ниточці, банкіру на сорочку - шовкову, з такими золотавими візерунками на манжетах.

Олександр Виговський