kopiika.com.ua

Чи могла бути білою церква на Замковій горі?

Переглядів: 696Коментарі: 0

…Зацікавило? Певно, багато хто думав над створенням назви міста, у якому ми всі живемо. А ось ще документальний факт, який стосується більш близької до сучасників епохи: у першому товариському матчі команди з Білої Церкви та київського «Динамо» перемогли саме білоцерківські футболісти. 

Подібні питання – предмет міркувань учасників історичного клубу «Хронос», ювілейне засідання якого відбулося минулого тижня в приміщенні центральної бібліотеки міста. 

Дійсно, багатьох цікавить кілька особливостей з досліджень Замкової гори. Адже в тих, хто розглядав старе каміння під склом, виникає запитання: чи є це каміння артефактом чи воно там розташоване як приклад ймовірного будівельного матеріалу колишньої церкви на горі над Россю? 

Дослідник С. Різник представив схему реконструкції культової споруди, зазначивши, що археологічна експедиція в  1980-му

році через велику кількість студентів зруйнувала значну частину фундаменту. А загалом, ця територія мала нівелювання ще з XVIII століття, крім того, додали руйнування Друга світова війна, будівництво моста та музею поряд. Для нащадків залишилася схема – дзеркальний  образ фундаменту площею 33,4 х 27 м,  стіни – близько 90 см шириною, а висотою – не більше 26 метрів. А от щодо кольору стін та можливого походження назви міста, то історики не знайшли ніякої конкретної відповіді про білий колір каміння чи оздоблення церкви.

Модератором зустрічі за традицією виступив історик Є. Чернецький, який, у свою чергу, розповів про традиції попечительської справи на Білоцерківщині. Суть діяльності – у зборі позабюджетних коштів на навчальні заклади. Приклади попечителів Білоцерківської гімназії – Едвард Руліковський, Михайло Судієнко та брати Браницькі. Популярність посади попечителя серед аристократії, поміщиків була пов’язана з її престижністю. 

Під час доповіді звучала дискутивна розмова щодо таких питань: чи стане престижною меценатська робота в сучасному світі? як не втратити ці хороші традиції на Білоцерківщині, руйнація яких, на жаль, проводилася минулого століття – через розстріли та гоніння кращих представників інтелігенції на українській землі? «Якщо розстрілювати інтелігенцію, то це – постріл у майбутнє», – міркував  історик. 

Сумну історію активістів ОУН на Білоцерківщині в роки Другої світової розповів історик С. Бурлака, який досліджував архівні документи КДБ, що «вивчав» національний визвольний рух.  

Несподіваними виявилися факти про футбольний матч 1 липня 1928 року в Білій Церкві – між білоцерківською збірною (виявляється, вона утворилася ще в 1905 році) та представниками першого (!) київського «Динамо»: тоді матч завершився на користь білоцерківських спортсменів. Доповідач А. Мартиненко підкреслив, що факти про спартакіаду і цей показовий матч було надруковано в  місцевій газеті. 

Цікаво, що офіційний сайт сучасної команди «Динамо» цей матч не реєструє, але в інших джерелах повідомляється, що цей матч відбувався як товариський. Відкрите запитання: чому «Динамо» вирішує провести цю гру саме в Білій Церкві? Можливо, розраховувало на слабких гравців? Однак тоді футболісти-білоцерківці отримали перемогу.

Ювілейна, десята, зустріч історичного клубу «Хронос» у черговий раз привідкрила кілька утаємничених сторінок історії краю.

Наталія Вереснева