kopiika.com.ua

«Циганський гіпноз» у ХХІ столітті

Переглядів: 381Коментарі: 0

Напевно, усі чули про нещодавні скандали з циганськими погромами в Києві та Львові. Резонанс дійшов до європейських столиць і навіть до Брюсселя. Тамтешні розумники закинули українцям нетерпимість та расову дискримінацію.

Жодним чином не бажаю виправдати погромників, але пропоную їх хоча б зрозуміти.

Найперше звернемо увагу на один значущий факт: громили не місцевих ромів, яких вистачає в кожному українському місті та селі, а лише табірників, тобто тих, які час від часу з’являються на обрії. Як думаєте, – для чого з’являються? Потанцювати й заспівати «к нам приєхал, к нам приєхал…»? 

Коней давно не крадуть

Часи змінилися. Роми давно не промишляють табірними танцями та крадіжками коней. Працювати також не квапляться, але жити хочуть сито. Що дає найситніше життя в наш час? Торгівля зброєю та наркотиками. Зброю зробити не здатні, а купити й перепродати – так ніхто ж їм не довірить. А от  зробити «наркоту» – найдешевшу й від того найбільш небезпечну для здоров’я – великого розуму не потрібно. 

І не треба закидати, мовляв, недоведена інформація. Ця інформація не доведена лише для правоохоронців, що почасти потакають її «недоведеності». Із циганами поліціянтам «не з руки». Саджати? Так вони ж нібито  не банда. Таке – незрозуміла, закрита спільнота.  Тим паче – галаслива. Ну їх… Витурити? Так нема підстав – громадяни України. Виходить замкнене коло. Прийшлі відверто й на кожному кроці порушують і закон, і порядок, але притягнути їх надто не перспективно. Ось і готовий конфлікт інтересів між суспільством, що намагається хоч якось регламентувати життя, і «зальотних» громадян України, які століттями декларують: «Ми совісті не празнуємо». 

Сила дії неодмінно 

викличе силу протидії

Коли «непразнування совісті» доходить до якоїсь критичної межі, у силу вступає третій закон Ньютона – сила дії рівна силі протидії в протилежному напрямку. За правосуддя береться юрба або вмотивовані юрбою радикали, що таким чином – погромами – відновлюють хоч якусь видимість справедливості. 

Можна скільки завгодно волати про нецивілізованість громадянського суспільства, але це тільки до моменту, коли особисто вашу дитину не підсадять на дешеву «чорну ширку», особисто вашого брата не заб’ють до півсмерті в «Русанівських гаях» зі словами «а чого він тут ходить?», коли особисто вашу літню бабцю не обдеруть до нитки завжди постраждалі від повені двадцятирічної давнини. 

Із цього приводу пошлемося на загальнодоступну інформацію: київському табору погром ініціювали жителі прилеглого району. Буцімто роми завалили прилеглі території убивчими «самопальними» наркотиками.   

Так, можна було звернутися в поліцію, чи в ОБСЄ, чи в спортлото, а можна й не звертатися, бо у випадку з ромами ви завжди будете сам на сам: ви – сам, а їх – табір. Звісно, ви програєте, бо традиції цього народу побудовані на перемозі галасливої безсовісної юрби над одиноким інтелігентним «лузером». Щоправда, іноді система дає збій і табори починають палати. Звісно, усілякі азарівські сайти волають про укрофашизм – треба ж виправдовувати діяльність, – а  європейські «експерти» вимагають захистити  «нещасних ромів».

Сім років тому 

ромів депортували

 із просунутої Франції

Ось вам і подвійні стандарти: французам – можна, а українцям – зась. Думаєте, тільки французам? Добре пам’ятаю середину 90-х. Тоді словацький уряд мотивував ромів полишити країну й переселитися в сусідню Чехію. За півроку чехи заволали «благим матом». Цигани примудрилися в короткий термін буквально сплюндрувати державу. Саме тоді в чеському календарі виник так званий День гніву, коли тамтешні скінхеди товкли ромів скрізь, де лиш тільки бачили. У цьому радикалів підтримувало сто відсотків населення. На деякий час День гніву заспокоював нахили «чавел», проте не так щоб надовго. Відтак, не варто робити зі знервованих війною й життям українців дрімучих «нетерпимців». 

Проблема гостра й повсюдна, а вирішення поки що не знайдено ніде, бо адаптація в суспільство малоймовірна через пануючу філософію «непразнування совісті». Іншими словами, цигани –переважна більшість із них – самі не бажають адаптуватися, не бажають навчатися, працювати, платити податки, боронити країну, не бажають не просити, не дурити, не продавати «ширку», не «брати те, що погано лежить». Невже хтось думає, що таке існування триватиме весело й безконфліктно? Це як мінімум інфантильно. 

Це хто дискримінований?

Розмови про те, що роми дискриміновані українцями,  насправді сильно перебільшені. Дискримінація, крім іншого, означає  споживацьке ставлення до дискримінованих. Так ось, роми ставляться до нас зверхньо й по-споживацьки, приблизно як професійні кримінальники до чесних громадян. Для тих і інших ми – щось на кшталт кіз, яких час від часу треба доїти. Ну, щоб молоко не застоювалось.

Олександр Виговський