kopiika.com.ua

До чиїх рук потрапить Україна?

Переглядів: 227Коментарі: 0

Сталося. Як і гадалося, – попри криваві жнива російсько-української війни, наш «зубожілий нарід» у більшості своїй спокусився не виконанням громадянського обов’язку, а шашличками та літніми курортами. 

Тепер нарікати нічого: долю країни, що 21 червня вирішувалася на позачергових парламентських виборах, обирали лише близько 50% громадян із правом голосу. Тож маємо те, що маємо. І несемо за цей вибір колективну відповідальність.

 
 
Якщо ти не робиш себе сам, тебе «зроблять» інші
 
За попередніми даними ЦВК, із тих, хто таки дійшов до виборчих дільниць: 
- 43,12% надихнула сліпа віра в недосвідчені нові обличчя президентської партії «Слуга народу»;
- 13,04% прихильників «руского міра» в залитій кров’ю Україні привели до влади відвертих реваншистів і капітулянтів з «Опозиційої платформи - За життя» Бойка-Медведчука; 
- чергове «пакращення» життя від партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко в цілому по країні чекають 8,18% наших громадян;
- тверде «ЄС» відстояному революцією Гідності руху країни в євроатлантичному напрямку виголосили 8,12% українців;
- «Голос» Святослава Вакарчука із запевненням, що «все буде добре», припав до душі 5,84% меломанам.
 

Щодо Білої Церкви, 

 
то, зокрема, команду «Зе» підтримало 41,92% учасників виборчого процесу.
 
Червоно-сердечна «Батьківщина» взяла 11,09%.
 
«Європейська Солідарність» Петра Порошенка здобула  9,21% голосів виборців.
 
«Опозиційна платформа – За життя» розжилася на 7,68%. Це на п’ятому році війни!
 
І це більше, ніж «Голос», що накликав собі тільки 6,82% голосів. 
 
І, насамкінець, аж 8,11% земляків обрали партію «Сила і Честь», вочевидь, ностальгуючи  за «твердою» рукою і владним авторитаризмом в особі колишнього СБУ-шника Ігоря Смешка. Але виборчий бар’єр він не подолав. 
Піднімати келих чи скрушно чухати потилицю з приводу таких результатів голосування по багатомандатних виборчих округах поки що зарано. Попереду – або коаліційний процес, де нові парламентарії мають шанс перезавантаження Ради й об’єднання в потужну проукраїнську силу, або ж моноправління «Слуг» з утворенням однопартійної більшості за рахунок мажоритарників. Тоді решта депутатів може й не ходити до парламенту, бо який у тому сенс? 
Тож запасаємося поп-корном, зберігаємо спокій і чекаємо подальшого розвитку  подій. Принаймні маємо потужні запобіжники: зміцнілу, загартовану в боях армію, ухвалені закони про державну мову й декомунізацію, Українську православну церкву та підтвердження новообраним Президентом України під час першого закордонного візиту до Брюсселя незмінності курсу України до ЄС і НАТО. У гіршому випадку можемо нагадати В. Зеленському обіцянку очолювати державу лише один термін. У найгіршому – отримаємо новий, ще кривавіший, майданівський досвід.

 

Що самі «заварили», те і їстимемо

 
Дочасні виборчі перегони по мажоритарних округах теж зафіксували абсолютну перемогу молодої-зеленої команди на більшості виборчих  дільниць. Бо ніщо так не підіймає самооцінки пересічної людини, як подарована фантазія, що ти – президент і господар, а влада – слуга. От тільки реальність – інша: з брехнею високопосадовців, їхньою непрофесійністю, цинізмом, «договорняками», жадобою до збагачення. На жаль, критичного мислення, про яке так часто нині торочать у Новій українській школі, нашому громадянському суспільству явно не вистачає. Тому перемогу на виборах наразі отримують телевізор, Ю-туб і хайп. У випадку нашого рідного міста Біла Церква – теж. Але досить парадоксально, бо ж величезну пропагандистську махину пропрезидентського каналу «1+1» обійшов наш місцевий телеканал «Крокус». 
Ось як це вийшло. Із 24 претендентів на представництво Білої Церкви у вищому законодавчому органі України серйозне протистояння відбувалося між кількома кандидатами-«важковаговиками». Інші – то:
- клони з аналогічними прізвищами, 
- нікому не знані в місті чужаки-«парашутисти», 
- аферисти (за висловом нинішнього Президента), що наважилися використати чужий політичний бренд, 
- представники партій, створених колишніми «регіоналами» чи 
- маловідомі серед білоцерківської  громади земляки – переважно безробітні.
А тепер поміркуємо, чому, з яких причин і за яких обставин обвалився рейтинг тих, хто мав шанс на перемогу в одномандатному виборчому округу №90 м. Біла Церква.
 
Вадим Кошель. Відповідає сучасному суспільному запиту: молодий, освічений, такий, що самотужки піднявся по кар’єрній драбині до секретаря міської ради, справді їздить на роботу ровером. Однак. Не «Слуга», а свободівець, якому доводиться опускати очі через невдалий бекграунд, переконуючи, що його попередник нардеп О. Марченко не наплював на свого білоцерківського виборця, а просто «зосередився на загальнодержавних справах». Звучить непереконливо. 4, 35%.
 
Хвича Мепарішвілі. Нардеп. Постійно працював на окрузі, допомагав у вирішенні 
питань розбудови інфраструктури міста. «Вибивав» для Білої Церкви фінанси. Та все ж. Чужинець і представник «старої» влади Порошенка. 5,43%.
 
Микола Дашкевич. Шанована, широко відома в місті людина, яка очолює Міжнародний благодійний фонд 
«Друзі – дітям Чорнобиля». Але повна втрата авторитету партії «Самопоміч», яку представляє претендент і, на додаток, «ейджизм» виборця (дискримінація за віком) далися взнаки. 5, 56%.
 
Наталія Бігарі. Депутатка облради й завідуюча амбулаторії сімейної медицини. Красива, струнка. Тому легко перескочила від партії «Самопоміч» 
до «Голосу». За передвиборний концерт за участю гурту «Друга ріка» всі були дуже вдячні, але про корупцію в медицині ніхто не забув. 9,22%.
 
Юрій Нестерчук. Кандидат від партії «Слуга народу», власник компанії-перевізника ТОВ «Транс-Сіті». Тут навіть президентської харизми не вистачило, аби білоцерківці повірили в спроможність дістатися світлого майбутнього його пошарпаними маршрутками, та ще й із постійно зростаючою вартістю проїзду. 15, 94%.
 

«Біла Церква разом» тепер у парламенті

 
Така назва створеної під вибори партії зі згадкою нашого міста тепер постійно звучатиме під куполом Верховної Ради. Щоправда, представлятиме її лише один голос – голос абсолютного лідера виборчих перегонів по місцевому одномандатному округу, вихідця з Кривого Рогу, юриста Миколи Бабенка. 
Переможець уже не вперше намагається потрапити до владного Олімпу з теренів Білої Церкви. Тож наші виборці, які спершу сприймали кандидата як «зальотного парашутиста», уже встигли й запам’ятати його в обличчя, і призвичаїтися до відсутності ораторського таланту. Тим паче, за 3 останні роки місцевий телеканал почав систематично «вливати» в мізки своїх глядачів інформацію про Бабенка як єдиного захисника Білої  Церкви, спроможного подолати  й реформувати все. 
Тож ураховуючи, що освічені люди 35-45 років наразі майже всі у відпустках, а бабці, яких кандидат старанно «підгодовував» останніми роками, – удома і голосують, його перемога була передбачуваною: 28, 23%. 
А яким буде відлуння цього пенсійного вибору – побачимо згодом.
Олена Литвинова