kopiika.com.ua

Говорити – не мішки тягати, брехати – не мости будувати

Переглядів: 6193Коментарі: 0

Стояв собі міст. Стояв багато років, і нікому до нього діла не було. Лише приїздили в Білу Церкву столичні репортери, щоб знімати, який жахливий він має вигляд. Та водії, їдучи через нього по ямах та камінцях, рясно сипали обсценною лексикою.

Міст, до речі, не простий, а «горбатий», і однією з характеристик його є те, що пролягає він над залізницею.

Якщо комусь не відомо, то Укрзалізниця – така структура, яка дуже дражливо ставиться до того, коли хтось якимось чином заважає її роботі. Для того щоб, наприклад, місту побудувати чи облаштувати якийсь перехід чи переїзд через залізницю – найпростіший, – то місцевим чиновникам потрібно не один місяць ходити, бігати, вираховувати, готувати й доводити перед Укрзалізницею, що все буде зроблено правильно й графік руху потягів не зіб’ється.

Ще один нюанс: шляхопровід, у межах якого знаходиться міст, має не просто місцеве значення. Шосе називається Сквирським і є сполучним між декількома районами Київщини. Тому нібито й очевидно, що в ньому мають бути зацікавлені не лише місцева влада, а й керівництво області. Тим більше, що, за експертними оцінками, його капітальний ремонт вартує чималі гроші.

Але чомусь про міст роками багато говорили, але не робилося нічого. Ні місцева влада не шукала грошей, експертів чи виконавців робіт, ні обласна влада не спішила допомагати. Навіть представники Білої Церкви у Верховній Раді  не використовували  можливості завоювати електорат. На мою суб’єктивну думку, саме через те, що капітальний ремонт мосту через залізницю – робота довга й надзвичайно марудна. Чомусь навіть активісти не захотіли провести декілька акцій перед облрадою на підтримку ремонту. 

Але ось – нарешті! З’явилися люди, які вирішили довести, що хочуть не просто балакати, а робити. І розпочали довгий процес. У 2017 році, закінчивши аналіз отриманих даних, департамент житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради в терміновому порядку розробив Робочий проект на капітальний ремонт даного шляхопроводу. Ключовими характеристиками капітального ремонту є приведення конструкції до вимог нормативної міцності НК 80 та геометричних параметрів, що дозволять здійснювати пропуск потоку транспорту без потенційної загрози виникнення надзвичайної ситуації.

9 червня 2017 року отримано в ТОВ «Укрекспертиза в будівництві» позитивний експертний висновок щодо капітального ремонту даного об’єкта за №0867-4298-17/УЕБ. Категорійність проведення капітального ремонту – третя (ІІІ). Після коригування даного проекту в 2017-2018 роках по суті технічних правок та приведення кошторисної документації у відповідність до сучасних цін на будівельні матеріали – було  проведено процедуру тендерної закупівлі. Проектно-кошторисна документація, розроблена ліцензованою фірмою, пройшла позитивну комплексну експертну оцінку за  класом наслідків СС2. І на підставі цього отримано дозвіл на виконання будівельних робіт та всі супутні документи й погодження,  у т.ч. і погодження від Укрзалізниці.

З Укрзалізницею домовились. Гроші знайшли. Тендер провели. Трішки поясню про тендер простими словами. Це такий механізм, що розрахований на неможливість корупційної складової, щоб виконавців не можна було призначити «вручну», роздаючи дороговартісні підряди «своїм».

Усе необхідне для реалізації проектів  розраховують і погоджують розумні люди, які читали розумні книжки й працювали з подібними речами, потім прораховується приблизна вартість цих робіт і матеріалів. І всі ці розрахунки виносяться як пропозиція:  «Ось дивіться – потрібно зробити це й ось це, за ось такі гроші». 

Кожен бажаючий, який спроможний виконати, наприклад, ремонт мосту, подає свою пропозицію: «Я зроблю цю роботу за ту суму, яку ви вказали». Але може прийти інший підрядник і сказати: «А я можу виконати цю роботу за трохи меншу суму». Тож виграє той, хто готовий виконати підряд за найбільш вигідною для міста ціною. 

На наш «горбатий» місто було готове виділити 32,5 мільйони гривень. А виграв цей тендер підрядник, що зголосився зробити всі роботи за 29 мільйонів. «ALKE Insaat Sanayeve Ticaret» ВАТ було створено в Баку (Азербайджан), воно є однією з найбільш досвідчених будівельних компаній у регіоні, яка має досвід близько 10 років на будівельному ринку. Через свої місцеві відділення «ALKE…» також  реалізує проекти за межами Азербайджану в 15 країнах, серед яких: Узбекистан, Таджикистан, Україна та Грузія. Компанія спеціалізується на будівництві доріг і мостів, автомагістралей, гідравлічних і меліоративних споруд, проектів з водопостачання та каналізації тощо. Серед партнерів компанії Світовий банк, Ісламський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Саудівський фонд розвитку та інші. Тобто все чесно, прозоро й досить економно.

Не знаю, що собі думали місцеві «розумники», коли все почалося. Мабуть, що буде так, як би могло бути при них – тобто ніяк. Але не так сталося, як гадалося. Мабуть,  справжнім шоком для них стало те, що через два місяці після початку робіт – усе продовжує йти за планом і згідно з договором. Оце – біда! І рясно ніби гриби після дощу повилазили «експерти» та «активісти» з криками – «не так!!!» Такий собі центр науково-інженерного прогресу (далі ЦНІП) почав розповідати, посилаючись на висновки ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій ім. В.М. Шимановського», що «вартість будівництва нового мосту, яким можна було б замінити «горбатий», становить 13-14 млн грн, і це разом із вартістю розробки проекту.  А в разі реконструкції  Горбатого мосту, з відновленням його нормативного підмостового габариту, цей показник нібито буде в межах 10 млн грн» (цитата, узята з місцевої газети).

Так-от як, виявляється, можна було б зробити все місцевими силами, і дешевше і швидше? Купу папірців і розумних слів  сиплють межи очі  звичайним людям. Друкують статті в газетах та інтернеті. Морочать голову якимись закидами. Підключають «експертів». Обурюються навіть тим, що гроші на «горбатий» беруть із місцевого бюджету. 

Знаєте, український народ здавна послуговується приказкою: «Говорити – не  мішки тягати!» Виникає купа запитань до «експертів», починаючи з «а де ви були 20 років?» і закінчуючи «а чому ж ви не взяли участь у тендері, якщо ваша ціна вдвічі дешевша?» Тендер, він такий: хто запропонує дешевше, той і виграє, і немає на те нічиєї сторонньої волі.

 Але відповідей я на ці запитання від них навіть не очікую, бо знаю й сама, оскільки звернулася за офіційним коментарем до Олексія Погасія, виконуючого обов’язки директора ДЖКГ. І ось що він мені відповів:

«Щодо повідомлення ЦНІПу про повне беззаконня стосовно робіт по Горбатому мосту повідомляємо, що ЦНІП ЖОДНОГО разу не надав ЖОДНОЇ  ліцензії на раціональну пропозицію.

Згідно з Положенням (юридичним документом), раціоналізаторською пропозицією визнається рішення, яке є новим і корисним для підприємства, організації чи закладу, на яке воно подано і яке передбачає зміну конструкції виробу, технології виробництва, складу матеріалу.

Основними ознаками раціоналізаторської пропозиції є: наявність технічного рішення, локальна новизна, корисність. Технічне рішення є обов’язковою й головною ознакою будь-якої раціоналізаторської пропозиції. Із численних раціональних пропозицій раціоналізаторськими визнаються законодавством лише технічні рішення, які виражені у вигляді зміни конструкції виробу (пристрою), технології виробництва чи складу матеріалу.

Не визнаються раціоналізаторськими пропозиції організативного плану.

Експлуатаційна безпека Горбатого мосту, указана в рац-пропозиції ЦНІПу, НЕ ВИРІШУЄ проблему в цілому, а лише відтермінує її на певний проміжок часу.

Головною метою капітального ремонту є забезпечення належного технічного стану шляхопроводу, який гарантує безперебійний та безпечний рух транспорту із встановленими швидкостями. 

Посилання на інститут ім. Шимановського,  який нібито вказав, що шляхопровід може бути збудовано за вдвічі менші кошти, хибне, оскільки працівники департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради зв’язалися з інститутом та з’ясували, що інститут мав на увазі лише вартість металоконструкції мостового перетину залізної дороги БЕЗ врахування ремонту чи зведення нового насипу земляного полотна чи підходів до шляхопроводу, які, за існуючим проектом,  займають БІЛЬШУ частину фінансування».

Є така робота в нашому місті – паплюжити тих, хто працює. І лише здоровий глузд білоцерківців, які вірять не балаканині, а реальним справам, може бути протиотрутою до балачок «експертів», що сумлінно відробляють брудні гроші, зароблені їхніми замовниками на розкраданні нашого з вами міста впродовж багатьох років. 

Леся Поліщук