kopiika.com.ua

Художник – серцем. Меценат – духом

Переглядів: 36Коментарі: 0

«Так, я унікальний. Як кожен, із ким я спілкувався на виставках та зустрічах…», – саме з розповіді про унікальність митця та будь-якої творчої людини розпочався цікавий монолог-подяка українського мецената Василя Васильовича Васильєва. І це було його своєрідне звернення до всіх, кого він надихнув своєю творчою енергією та своїм шляхом мистецького пошуку. 

 

Адже 5 липня 2019 року в Білоцерківському краєзнавчому музеї відбулося відкриття виставки декоративно-прикладного, образотворчого мистецтва та філателії «Мистецтво – це любов довіку». Вона сформована з експонатів фондової колекції цього обласного краєзнавчого музею, які за багато років надходили як дарунок закладу – від колекціонера та мецената Василя Васильєва. Цей незвичайний захід до того ж був приурочений до поважного ювілею – 70-річчя колекціонера.
 
Хоча, спостерігаючи за цим жвавим чоловіком, який із юнацьким захопленням представляв свої мистецькі знахідки, емоційно переказував моменти знайомств із різними талановитими художниками, вокалістами, цікавими особистостями від мистецтва, – ніколи б не могло прийти в голову, що він має такий «дорослий вік». 
 
Варто сказати, що на виставці краєзнавчого музею наразі представлено кілька сотень експонатів, які Василь Васильович (він наразі проживає в Києві) дарував музею, тісно співпрацюючи не лише з білоцерківським, але й з іншими музеями України. 
На виставці презентовано яскраві зразки петриківського розпису, живопису, гравюри, колекційних художніх листівок (із картинами та малюнками відомих художників) і конвертів із марками, присвячених визначним подіям та постатям української історії й сьогодення.
 
На урочистому відкритті 5 липня колекціонер та меценат скромно слухав приємні слова,  а також отримав грамоту й вітальний лист від директора Білоцерківського краєзнавчого музею Людмили Діденко, яка вручила панові Василю також відзнаку за внесок у розвиток культури міста – від Білоцерківського міського управління культури. Директор наголосила, що саме завдяки такому таланту «пошуківця» та шанувальника справжнього мистецтва (і в певному сенсі – безсрібника!) до фондової колекції музею потрапили твори багатьох талановитих майстрів і визнаних художників України та зарубіжжя.
 
Вихованець білоцерківського та васильківського дитячих будинків, навчившись робітничих спеціальностей токаря, арматурника, працюючи згодом (після закінчення Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту) інженером-технологом, Василь все одно завжди тягнувся до прекрасного – у музичних художніх творах, у живопису. Наприклад, суто петриківським розписом він захопився саме в Дніпропетровську, у юності, а збирати витвори цього виду мистецтва почав уже пізніше. 
 
Коли проходив військову службу в Закавказькому військовому окрузі, познайомився та спілкувався із цікавими грузинськими художниками-графіками (Ладо Гудіашвілі, Іраклія Очіаурі, Кобі Гурулі, Сосо Кояви). 
 
Довгий час працював на Білоцерківському шинному заводі, де вийшов на пенсію за так званим «списком №1» (шкідливі умови праці).  
 
А коли колекція «петриківки» формується як окрема художня одиниця, то вона починає експонуватися спочатку у виставковій залі Білоцерківської бібліотечної системи. Згодом, у червні 2010 року, було зроблено виставку під назвою «Веселий водограй петриківських барв». І починаючи з того часу, пан Василь постійно поповнює фонди бібліотеки новими експонатами, роботами українських майстрів, друкованою філателістичною продукцією (саме за цією темою). Ще однією широкою виставкою, яка була своєрідним підсумком колекції, стала експозиція петриківського розпису у 2017 році – «Чарівні барви Петриківки». 
 
А під час вітань із відкриттям експозиції-виставки 5 липня художник Тетяна Фокіна у вітальному слові наголосила, що Василь Васильович робить справедливо, ідучи за покликом свого «художнього» серця: «Є така японська теорія «ікігай», згідно з якою людина має йти по шляху, визначивши істинні бажання, свої покликання… Таке збирання художніх творів і є для нього справжнє покликання. Тонка натура Василя Васильовича тендітно й чуттєво сприймає цей світ, відчуває близьких по духу творчих натур».
 
За словами директора музею Людмили Діденко, зібраних паном Василем робіт, з якими ознайомилися працівники білоцерківського музею, – близько 700! Присутні побажали меценатові довгих років життя, а ще – написати книгу, яка б стала свого роду «експозицією цікавих знайомств та зустрічей», яких за роки життя було 
доволі багато. 
Наталія Вереснева