kopiika.com.ua

Як нас програмують на... «зраду»

Переглядів: 377Коментарі: 0

З огляду на те, що відбувається зараз в українському політичному просторі, наша редакція вирішила трохи дослідити тему, – оскільки здоровий ґлузд і очі говорять одне, а от настрої су-спільства показують зовсім інше. Але ми не вважаємо себе достатньо компетентними в тому, щоб робити оцінку всеукраїнській маніпуляції людською свідомістю, а от місцеві приклади досить легко дослідити як у часовому, так і в наслідковому плані. 

Тож ми взяли один із «фейків», який завзято розкручували місцеві опозиційні до діючої влади ЗМІ, і дослідили, як нам з вами протягом декількох місяців намагалися (і досить успішно) укласти в голову, що «все пропало» і що «нас зливають».
Минулої весни Білою Церквою прокотилася «страшна новина»: мер  хоче залишити наших дітей без доступної музичної освіти! Чи то викидає з позашкілля тих, хто йому не догодив, чи то (більшість саме так вважала) поклав своє хиже око на комунальні приміщення, у яких знаходились музичні школи №2 і №3.
 
Білоцерківці відразу почали обурюватись. Ну ще б пак, нас так так легко вивести із себе словами «дітей ображають». Дорослі кинулись захищати дітей, вимагаючи від мера пояснень. Потрібно віддати належне міському голові й відділу культури БМР – пояснення вони надали. Декілька разів. На засіданні сесії міської ради – коли під її стіни вивели на палюче сонце вихованців і змусили їх грати, аби зірвати ту сесію, – пояснили, що «ліквідація» – юридичний термін, без неї неможлива реорганізація шкіл у школи мистецтв, щоб діти могли отримувати фахову, ліцензовану освіту не лише за музичним фахом, а й за театральним, художнім чи хореографічним. Недоцільно (що стосується музичної школи №3) витрачати такий ресурс позашкілля так вузько. 50 тис. населення масиву – мають право отримувати для дітей не лише музичну освіту, а й інші мистецькі напрямки.  
 
Щодо музичної школи №2, то її не ліквідовували взагалі, а переводили в нове приміщення, оскільки старе було аварійним, та й сам вік «хати-мазанки» (близько ста років) уже не дозволяв проводити з будівлею ніяких капітальних ремонтних робіт. Слова міського голови були підкріплені як роз’ясненням юридичних нюансів, так і результатами експертизи на аварійність. Хто слухав, той зрозумів.
 
Але когось такий стан речей не влаштував. А саме того, хто хотів тримати нас із вами запрограмованими на негатив до міської влади. Благодатний для маніпуляції ґрунт почали здобрювати всілякими чутками, які виникали з репортажів недобросовісних ЗМІ. І я переконана, що робилося це навмисне, бо «Копійка» – також ЗМІ, але ми знайшли всі документи й отримали всі пояснення (та їх і шукати сильно не довелося, усе було у вільному доступі), які дали нам можливість об’єктивно спростовувати агресію і «фейки». 
 
Та, на жаль, читає газети не так багато людей, на відміну від тих, які дивляться телебачення. А якщо телебачення місцеве має власника категорично опозиційного до діючої влади, – то ось і маємо результат. Близько десяти відеороликів, які так чи інакше розказують про те, що дві музичні школи ліквідовуються назавжди, що діти залишаються без позашкільної освіти й що вчителі лишаються без роботи. Як «вишенька на торті» – соціологічне опитування з недвозначним запитанням: «Як ви ставитесь до ліквідації музичних шкіл?» Та зрозуміло, звичайно ж, що нормальна людина поставиться негативно. От тільки запитання не закінчене, бо навряд чи молодь і зрілі люди, у яких дорослі діти, аж так цікавляться тим, що відбувається з музичними школами. Тож запитання мало бути таким: «Як ви ставитеся до ліквідації музичних шкіл, якщо це частина реорганізації задля розширення послуг, які надаватиме вже не просто музична школа, а школа мистецтв?» І відповіді різнилися б, правда? А так у всіх опитаних лишилося в пам’яті лише страшне слово «ліквідація».
 
Та минуло вже досить часу, щоб можна було визначити – що ж відбувалось насправді.
Тож я не полінувалася завітати до школи мистецтв №3 та до музичної школи №2, а також поспілкувалася з Юлією Ковальською, начальником відділу культури БМР (а її протягом півроку звинувачували в репресії позашкілля).
Отже, станом на 8-ме квітня 2019 року. 
Школа мистецтв №3. Поруч школи зроблена прекрасна пішохідна зона, відремонтована вхідна група, встановлено пандус, що дозволяє відвідувати заняття навіть дітям з інвалідністю. Відкрито хореографічне й художнє відділення, а також відділення театрального мистецтва (дві філії у ЗОШ №20 та ЗОШ №7). Діти займаються у звичайному режимі зі своїми педагогами. У Будинку органної музики проходить звітний концерт. Займається в школі і її філіях близько 500 дітей (погодьтеся –  дуже багато).
Музична школа №2. Тепле, велике приміщення. Здійснено капітальний ремонт опалення, замінено вікна, проходить капітальний ремонт фасаду. Діти займаються зі своїми педагогами. Звітний концерт школи відбудеться 20 квітня в Будинку органної музики. Займаються наразі в школі  140 вихованців, а ще, як повідомило керівництво, є надзвичайно великий запит з району міста, у який переїхала школа (і це природно, бо в районах Піонерської, Клініки й Гайка - узагалі не було ЖОДНОЇ музичної школи), і на наступний рік кількість вихованців зросте в рази.
І це не наші прогнози піврічної давнини. Це сьогоднішня реальність. Хтось вам про це розповів, окрім нас? Це показали по телевізору із заголовком «Зрада відміняється – усе добре!»?
Ні. Адже щасливими й задоволеними білоцерківцями маніпулювати не вийде! А місцеві вибори не за горами.
Це, до речі, стосується не лише Білої Церкви – усієї України. І ваш вибір на виборах (перепрошую за тавтологію) – цьому яскравий приклад. Але ще не пізно. Подумайте, із яких ресурсів надійшла інформація, через яку ви свій вибір зробили, а потім критично озирніться навколо. Чи не захопили вас гучні заголовки й маніпулятивна риторика? Чи не пропустили ви за деревами лісу? У вас ще є час. 
ПоДУМАЙТЕ, як-то має робити будь-яка Homo sapiens – людина розумна.
Далі буде

Леся Поліщук