kopiika.com.ua

Капеланська допомога воїнам: дієва духовна спільнота

Переглядів: 34Коментарі: 0

Реабілітація учасників бойових дій – це не лише медична допомога для тіла, але й добре слово підтримки, щирий потиск руки, дружня розмова, від якої стає легко на серці та ясно в голові. Починаючи з літа 2014 року, ГО «Перший український батальйон військових капеланів» надає морально-психологічну опіку та душпастирську підтримку на громадських засадах. 

Минулими вихідними в Білій Церкві відбулася всеукраїнська зустріч із нагоди п’ятої річниці діяльності цієї дієвої духовної спільноти.
 
Капелан (від лат. capellanus), або військовий священик, — у християнських церквах та деяких інших релігійних організаціях різних держав світу це представник духовенства, якому на постійних засадах доручається пастирська опіка над якоюсь спільнотою або особливою групою вірних.
Військовим капеланам на практиці добре відомо, як складно спілкуватися з військовим, який тримає в душі  біль від утрат своїх побратимів, від власних травм у зоні бойових дій, а ще – роздратування через окремі події в мирному житті… Тому капелану треба бути чутливим, тонко сприймати чужі почуття, вчасно реагувати на зміну в настрої, не впустити момент психологічної кризи.
 
Капелани часто їздять у зону бойових дій, куди не тільки везуть необхідні речі як волонтери, а й спілкуються з бійцями, надають духовну допомогу й ділять із ними горе втрат.
 
У Білій Церкві минулої суботи зібралися представники з різних регіонів України: капелани приїхали з Києва, Вінниці, Харкова, Запоріжжя, Херсона, Павлограда. За словами голови правління ГО «Перший український батальйон військових капеланів» Руслана Буська (позивний «ROS»), заходи в Білій Церкві з нагоди 5-ї річниці всеукраїнської організації відбулися за підтримки благочинних пожертв партнерів і благодійників: «П'ять років наполегливої праці на громадських засадах! Це й майданчик для капеланів-волонтерів, які як волонтери їздять в АТО/ООС, і надання морально-психологічної, духовної  підтримки бійцям. Пам’ятаю, як один університетський викладач мені сказав: «У Бетмена грати не треба – не треба самому рятувати весь світ… Є робота кожного, проте важливою стає саме командна робота». Це не поодинокі акції-поїздки, а системна робота. Я певний: усе, що працює структуровано, гарно реалізовується. У нас в організації кожен реалізовує свої таланти, зокрема окремий підрозділ займається суто госпітальною сферою (тут переважно працюють капелани-жінки). Капелан підтримує, проявляє емпатію (співпереживання) до людини на лікарняному ліжку з фізичною чи духовною хворобою. Адже в людини всередині внаслідок травм може відбуватися руйнування моральних принципів та основ. Виникають гіркі запитання, типу – «Чому так відбулося? 
Чому так несправедливо? Чому світ зіпсований? Чому саме зі мною трапилося?» 
 
Тож ми займаємося опікою поранених та хворих військовослужбовців у госпіталях, а також – пдтримкою та гуманітарною допомогою родинам воїнів, загиблих на сході України. Згодом до нашої служби додалися нові напрямки, серед яких – надання реабілітаційних послуг учасникам бойових дій. 
 
Традиційно на таких заходах ми зустрічаємося, щоб разом провести час у молитві та спілкуванні, обмінятися досвідом – капелани, волонтери, психологи, громадські активісти та всі бажаючі. Крім того, ми обговорюємо, що зроблено за останній період, та розповідаємо про плани на подальшу роботу».
 
Святковий захід розпочався в приміщенні церкви «Нове Покоління», що на масиві Леваневського в Білій Церкві, де ветеранам уже другий рік амбулаторно надаються послуги з психологічної реабілітації. Розпочали зустріч із молитви «Отче наш», яку провів капелан, священик Андрій Калита з міста Херсона. Після того як пролунав Державний Гімн України, присутні учасники заходу вшанували полеглих бійців хвилиною мовчання. 
 
У ході офіційної частини учасник зібрання Дамір Ваїсов заспівав свою авторську пісню «Капелан». Капелан Руслан Бусько  розповів про особливості духовно-психологічної реабілітації учасників бойових дій; Віталій Нартов розповів про капеланську службу в ООС; Марина Лебединець поділилася особливостями служби в госпіталях. 
 
Члени організації отримали привітання з першим ювілеєм від представників депутатського корпусу Білоцерківської міськради, представників білоцерківських осередків всеукраїнських громадських організацій. 
 
Загалом, субота – це традиційний день зустрічей  капеланів із ветеранами АТО/ООС, психологами для духовно-психологічної реабілітації. Серед гострих, болючих тем, які розглядаються учасниками зустрічі, – «Відчуття провини» (провина тих, хто залишився живим, провина через відповідальність, через недостатню компетентність тощо). Як наголошують психологи, відчувати провину й бути винним – дві абсолютно різні речі. Але самозвинувачення набуває різних форм, у тому числі – доволі руйнівних. Під час зустрічей-обговорень ветерани, капелани аналізують, діляться міркуваннями, як люди справляються з відчуттям провини, адже для душевного здоров’я важливо усвідомити необхідність уміння прощати. 
 
На ювілеї були й подарунки, зокрема книги, які покладуть основу для бібліотеки на базі Центру реабілітації учасників бойових дій у мікрорайоні Гайок. Там же, у зеленій зоні на території майбутнього Центру, відбувся смачний святковий обід-барбекю. Сюрпризом для всіх став оригінальний святковий торт на честь 5-річчя організації. На спільній молитві, на пікніку серед інших були й гості з інших міст. 
 
Капелан Сергій Слободянюк, який представляє капеланський підрозділ у Вінниці, наголосив: «Хоча я не так давно став капеланом, але в спілкуванні із заступниками командирів із морально-психологічного забезпечення вже впевнився в необхідності активної реабілітаційної роботи серед особового складу військових – і діючих, і ветеранів, які страждають на ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). Тренери із закордону доводять ефективність методів. Зокрема, по лінії МОЗ до нас в Україну приїздив ветеран в’єтнамської війни Френк П’юселік, тренер з позитивних змін особистості. Отже, важливість процесу розуміють на всіх рівнях, у тому числі на державному».
 
Капелан Віталій з Харкова підтвердив, що на даний момент їхні зусилля більше направлені на виїзди – на передові позиції, на ротації, а згодом цей досвід спілкування знадобиться ще більше, реабілітаційні центри будуть життєво необхідними. 
Варто наголосити, що військовий капелан Руслан Бусько докладає багато зусиль, щоб якомога ефективніше зібрати людський ресурс, а також кошти й засоби – для ремонту приміщення та обладнання його для якісної психологічної реабілітації учасників військових дій у Білій Церкві: «Ми раді співпраці на різних рівнях, відкриті – як до пожертв коштами, так і до підтримки Центру будівельними матеріалами».
 —  Наталія Вереснева