kopiika.com.ua

Карикатурист Данііл Кузнєцов: «Сучасний політикум складає мені жорстку конкуренцію»

Переглядів: 84Коментарі: 0

Нещодавно в житті давнього друга й співробітника нашого видання Данііла Кузнєцова, відомого читачам «Копійки» за ілюстраціями газетних матеріалів, відбулася чергова приємна творча перемога. Білоцерківський карикатурист отримав сертифікат учасника 18-го міжнародного конкурсу «Незалежність», де представлялись роботи на тему: «Володимир Висоцький». 

На привітання-побажання від редакції, як завжди, скромно ніяковіє й віджартовується: «Послав на конкурс портрет Володимира Семеновича й кілька інших малюнків – то журі відібрало до участі тільки мої карикатури». 
 
Воно й не дивно: Кузнєцову вдалося яскраво й оригінально відобразити строфи видатного барда – з інтерпретацією їх до сучасного стилю життя. Такий уже в нього авторський почерк: має бути не просто майстерно, цікаво, але й актуально.
 
Поки знайомилися з його конкурсними творами, як водиться в журналістів, то спілкувалися, запитуючи майстра про життя й творчу «кухню», про плани й здобутки. Відповіді Данііла представляємо до уваги наших шанувальників. 
 
Довідка. Данііл Кузнєцов, білоцерківець 1971 р. н., художник-аматор. Займається мистецтвом карикатури з 8 років. Навчався в художній школі в педагога В. Большакова. У 13 років уперше взяв участь у художній виставці, присвяченій 950-річчю Білої Церкви. На сьогодні є членом Спілки білоцерківських художників. 
У 2001 р. був занесений у список видання «Художники-аматори України за 50 років». Має 5 персональних виставок. На рідних теренах відомий за ілюстраціями в журналах «Перець», «Крокодил», «Крокодил+», «Крокодил в Україні»; у газетах «Труд», «Сільські вісті», у багатьох інтернет-газетах і на сторінках майже всіх білоцерківських періодичних видань, книг О. Виговського, Л. Поліщук і В. Євтушенка. 
За кордоном його роботи розміщують у білоруському журналі «15 суток», книжкових виданнях Польщі й Чехії, каталогах міжнародних конкурсів карикатур Австрії, Італії, Росії, Хорватії, Кореї, Японії, Чехії, Словаччини, Польщі. Двічі отримував звання дипломанта конкурсів від Асоціації карикатуристів України, має вагомий багаж сертифікатів міжнародних конкурсів та перемогу з присудження першого місця в 7-му конкурсі, що відбувся 2013 р. в австрійському місті Загребі. 
- Данііле, як Ви оцінююте стан сучасного мистецтва карикатури?
- Карикатура, що поєднує в собі візуальні елементи образотворчості й смислове публіцистичне чи сатиричне наповнення, нині в тренді, на піку. У світі відбувається щорічно величезна кількість конкурсів художників цього жанру; спалахують, стають відомими й популярними нові імена. І в Україні також. 
Я залюбки беру участь у цих заходах. Тільки цьогоріч мої роботи були представлені на 10 міжнародних конкурсах в Україні та Єгипті. Для мене дуже важливе живе спілкування з колегами, професіоналами. Потім вивчаю художні каталоги цих конкурсів. Так я можу відслідковувати, чим живе світ, якими новітніми технологіями користуються художники, передаючи на папері світло, колір, графіку. 
Проте не завжди розширення можливостей іде на користь мистецтву. Захоплення формою іноді переважає над змістом. А ще, на жаль, у роботах деяких сучасних карикатуристів спостерігається тенденція до збільшення проявів вульгарності, гумору нижче пояса. Я не сприймаю це за мистецтво, навіть якщо роботу виконано на високому професійному рівні.
- Якими техніками послуговуєтеся Ви?
- Я прихильник класичної школи – чорно-білий рисунок, мінімум форми, більше змісту. Своїми «гуру» в мистецтві карикатури я називаю не «модних знаменитостей» сучасності, а представників старої класичної школи з надскладною за виконанням і простою для сприйняття графікою: Ю. Кособукіна, В. Казаневського, О. Гуцола, Р. Сахалтуєва. Той, їхній пласт мистецтва незрівнянно глибший і набагато більш наповнений за теперішній, бо йому притаманні невід’ємні риси професійної культури – духовність, інтелігентність, освіченість, інтелект, моральність, гуманістичне сприйняття світу. Зараз цих якостей у художників спостерігається все менше й менше.
- Що надихає Вас на творчість?
- Творчість – це стан моєї душі. Безліч ідей завжди фонтанує в голові. Щоби втілити хоч частинку їх у життя, працюю після основної роботи вечорами до глибокої ночі. Дуже приємно бачити, коли в людей, що споглядають мої карикатури, з’являється на обличчі посмішка. Для мене – то вже достатня нагорода. Єдине, чим не надихаюсь, – політичною карикатурою. 
Не розумію, навіщо сучасний політикум змальовувати. Карикатурніше за реальність не зробиш.  Нині життя – як балаган, люди – як клоуни, а «95-й квартал», що засів у Верховній Раді, – моя конкуруюча фірма. І то жорстка конкуренція.
- Багато новітніх українських карикатуристів стали відомими завдяки тому, що розміщують свої роботи в соціальних мережах. Однак Вас там украй мало. Чому?
- У віртуальному світі всі такі гарні, багаті, успішні, оригінально-розумні й неймовірно щасливі. Чому ж тоді на вулицях їх не видно, а повно похмурих, заклопотаних, байдужих людей із погаслим поглядом, без тіні усмішки? Немає в і-неті ні щирості, ні справжньої дружби, як на мене. Там брешуть одне одному. Вочевидь, більше не мають чим самоствердитися. 
Мені такий «майданчик» для експозиції робіт просто не подобається. Я – за живу, справжню емоцію, чесні стосунки, щирі почуття.
- Творчість – це, як відомо, постійний розвиток і самовдосконалення. Якими Ви бачите свої перспективи?
- На даному етапі мене цікавить процес оформлення й ілюстрування книжок. Бо книги, на відміну від періодики, живуть набагато довше й, відповідно, надають художнику можливість надіслати свою посмішку в майбутнє. Знаходжуся у творчому пошуку зміни стилю графіки. Постійно над цим працюю. А ще мрію, аби в нашому рідному місті більше знали про мистецтво карикатури, аби з’являлися нові майстри цього жанру. У Білій Церкві багато художників, але мало карикатуристів. Хотілося би бачити на шпальтах рідної мені білоцерківської преси більше ілюстрацій. 
Можливо, варто заснувати конкурс, приміром, з присвятою до 1 квітня – щоби і професіонали, і любителі могли показати й розвивати свій хист? Давайте доводити, що наша білоцерківська громада здатна не тільки породжувати таланти, а й плекати їх, створювати для них живильне середовище!
— Спілкувалася Олена Литвинова