kopiika.com.ua

Коли «розводять» на мостах

Переглядів: 1522Коментарі: 0

Після того як первісна людина приборкала  вогонь у печері та опанувала палицю з наконечником, вона прагнула розширити ареал власної присутності, при цьому натрапляючи на природні перешкоди. І якщо перепливти ріку самому не було проблемою, то перетягти свої нехитрі знаряддя, разом із залишками мамонта, без додаткових споруд було вкрай тяжко. Ось так і з’явився внаслідок інтелектуальних зусиль перший міст, що в перекладі з праслов`янської мови *mostъ, від *mesti, *metati – «кидати», «метати». Отже, міст – це споруда, призначена для руху через річку, яр та інші перешкоди. 

Історики зазначають, що першим мостом, тобто переправою через річку, спочатку була кинута колода, згодом з’явилися кам’яні споруди, деякі з найстаріших збереглися й донині.
 
Перший у Київській Русі міст з’явився в XII сторіччі (об’єднував береги Дніпра), і був він арковим та дерев’яним.
 
У нашому місті достеменно не відомі древні мости, натомість збереглися переходи через Рось у вигляді дамби, якою й донині користуються містяни.
 
А ось епоха соціалізму залишила в спадок міст Дружби в районі Замкової гори, мости через залізничну колію та найновіший із-поміж існуючих – міст на Таращанський масив.
 
До речі, спорудження мосту по вулиці Дружби нанесло непоправної шкоди Замковій горі, як історичній пам’ятці міста над Россю: бульдозерами було знищено археологічні прошарки Давньої Русі. Ну не дісталося нам у спадок прекрасних шедеврів інженерної думки, не лишали по собі такої пам’ятки колишні покоління господарів Білої Церкви. Тому маємо, що маємо.
 
З тих пір станом і так дефіцитної кількості мостів особливо ніхто не переймався аж до 2018 року. Чи то не вистачало коштів, чи то завзяття, чи то господарського підходу – нам наразі не відомо. Проте факт залишається фактом – мости Білої Церкви в жахливому стані та їх ще й конче не вистачає. 
 
Основна функція цих інженерних споруд є незмінною – шляхове сполучення та безперешкодне пересування як автомобілів, так і пішоходів.
 
Генеральний план Білої Церкви передбачає спорудження автомобільного мосту в районі парку «Олександрія», і цей міст буде  частиною об’їзної дороги, яка має сполучати сквирський і володарський напрямки. Але реалізація задумів залежить від волі багатьох очільників не лише міста, а передусім області, бо шляхопровід має стати дорогою обласного значення. Натомість, мости в межах Білої Церкви належать до зони відповідальності міської влади.
 
Один із проектів реконструкції ми можемо спостерігати наживо вже сьогодні. Віднедавна проїзд Горбатим мостом було відновлено, що неймовірно розвантажило міські вулиці від  транзитного транспорту, який останні 8 років руйнував автошляхи міста, не маючи можливості швидкого й зручного об’їзду. Реконструкція обійшлася міському бюджету близько 30 мільйонів гривень; генеральний підрядник був визначений через міжнародну систему «Прозорро», що значно здешевило вартість робіт та унеможливило корупційну складову даного проекту.
 
Гострі баталії точаться навколо ще одного проекту, украй необхідного містянам. Мається на увазі проект пішохідного мосту в районі нині діючого дерев’яного. Цей міст є дійсно необхідним, оскільки трафік цього сегмента шляху є вкрай високим, що пояснюється сполученням двох густонаселених районів.
 
Білоцерківцям було представлено два проекти: 
 
залізобетонний міст (ПП «НВФ «Мостопроект»)
 

і титаново-магнієвий міст (архітектор – Олег Сафонов).
 
Говорити про вартість зараз є вкрай непрофесійно, оскільки проектно-кошторисна документація може бути озвучена лише після повного аналізу та експертизи, а також після проведення тендера. Так само не коректно оголошувати терміни реалізації проектів без узгодження всіх деталей і нюансів. Знову нас штовхають у «якбитологію», маніпулюючи думкою містян у такому надскладному проекті. 
 
Ми дозволимо собі нагадати читачам, що мости - це найскладніша інженерна споруда в дорожньому будівництві, ліцензії на виготовлення проектів мостів має обмежена кількість інститутів. Не можна просто так взяти й сказати: «Я намалюю вам міст». Це чистої води авантюризм і безвідповідальність.
 
Нам намагаються довести, що міст із титаново-магнієвого сплаву може бути значно дешевшим за залізобетонний (автомобілісти зрозуміють абсурдність, бо найдорожчі диски виготовляються саме з нього). Нас намагаються ввести в оману, стверджуючи, що роботи вже узгоджені з китайськими підрядниками в особистому порядку (підприємці зрозуміють абсурдність і цього ствердження, бо жодної угоди ще не було підписано, тим більше депутатам ще не було подано жодного проекту для розгляду). То де ж переховується чергова «зрада»?
 
Нами намагаються маніпулювати, тиснучи на найболючіше й використовуючи до оскоми знайомі популістські прийоми, завдяки яким величні речі віддаються в руки дилетантам.
 
Але що ми з вами скажемо богам маніпуляції?
Не з нами!
Не сьогодні!
Не в Білій Церкві!
 
Народження мостів – процес тривалий і вимагає неабияких здібностей, знань, розрахунків. Це симбіоз науки та мистецтва, практичності та гармонії, ресурсів та волі. Міст – це не просто переправа, це жива артерія руху клітин міста, маси та енергії, це поєднання стихії землі й приборкання стихії води. Це симфонія інженерії як науки. Схибивши хоча б в одній ноті, зекономивши хоча б на одному інструменті, ризикуємо перетворити шедевр на какофонію. Жоден Справжній Майстер не допустить зіпсувати свідомо свій витвір на догоду зазомбованому плебсу.
 
У Білій Церкві, як і в усіх містах України, проблеми накопичувались не просто роками, а десятиріччями. Лише останні декілька років ці біди почали потроху вирішуватись. Одна з причин – успішна децентралізація, завдяки якій з’явились кошти в місцевих громад. Проблем багато, а бюджет один. Лише грамотний підхід до використання коштів, до визначення пріоритетів, до усвідомленої спільної відповідальності є запорукою того, що керування спільним продовжиться в конструктивному діалозі громади та влади, у вмінні не лише кричати й вимагати, а й чути, розуміти та створювати.  
 
Днями група білоцерківців власними силами створила неймовірну атмосферу на нинішньому Дерев’яному мосту, прикрасивши його квітами, чим надихнула ще одну групу послідовників до творіння красивого – і кількість квітів на мосту збільшилась учетверо. Люди, ви чудові!
І поки одні направляють усю свою енергію на розпал сварок щодо ще неіснуючого мосту, інші прикрашають нещодавно відремонтований і поки що єдиний шлях із Заріччя, у районі парку «Олександрія».
Ксенія Цукрова