kopiika.com.ua

Колонка редактора

Переглядів: 252Коментарі: 0

Найстрашніший китайський прокльон звучить так: «Бажаю жити тобі в часи великих змін».  Ми з вами живемо практично на зламі епох і світоглядів. Усе старе й звикле швидко відходить. Мабуть, це й правильно. Навіщо прати руками, коли є пральні машини. Зовсім не цікаво очікувати тиждень листа, якщо можна швидко зателефонувати. Навіть розлука з рідними вже не сприймається так важко, якщо можна поговорити по Скайпу й подивитися на дорогі серцю обличчя.

 А от зі святами інша справа. Особливо з тими, які прийшли до нас з недавнього минулого й усі давно забули про їхнє політичне забарвлення,  але сьогодні все одно багатьма сприймаються як антиукраїнські.

Дві мої подруги, з якими ми прожили в одному місті майже сорок років, навчалися в одній школі та в одному інституті, раптом посварилися. Посварилися через святкування 8 Березня.

Оксана каже: «Тільки вдумайтеся в назву свята – «Міжнародний день солідарності жінок у боротьбі за свої права». А фактично кожен     день жінки – це  боротьба за свої права. То чому святкувати його? Боротьба – значить боротьба, а не «квіточки-цукерочки». А у зв'язку з нашою історією – геть!»

А Наталя натомість:  «Ну й нехай «совок».  Ну й  що, що мене чоловік і без свят балує. Я люблю цей день, тому що стільки квітів, як у  цей день,  більше ніколи не буває. Я на Леваневського біля базару живу, то це неймовірне видовище: дідусі з гвоздичками, молоді хлопці з трояндами, веселі чоловіки із синами й оберемками квітів. Це абсолютно квітковий день, і я його обожнюю. Нехай буде!»

Ось такі кардинально різні думки. А особисто мені подобається, коли мені дарують подарунки. Першого лютого, шостого вересня, восьмого березня. Немає ніякої різниці коли. Квіти для жінки – завжди бажані. Єдине, чого я не сприймаю, коли всю увагу до мене виявляють в один єдиний день.

Бажаю вам, дорогі жінки, бути коханими весь рік, щодня, щохвилини, щосекунди. З весною вас!

Леся Поліщук