kopiika.com.ua

Кому потрібна ця Олімпіада?

Переглядів: 415Коментарі: 0

Це не в контексті провального виступу України в Кореї. Бог з ним; ми ніколи не були спортивною зимовою державою. Ніхто не засмутився, окрім, хіба що, вболівальників українських біатлоністок. На жаль, вони справді «тицьнули пальцем у небо», хоча до змагань позиціонувалися як наші визнані флагмани азійської Олімпіади, мовляв, якщо не вони здобудуть (хоч щось), - то хто? Проте, йтиметься не про чергове спортивне розчарування, а про щось більше; про Олімпійський рух як такий.

Непотрібна Олімпіада

Пригадую, як країни та міста боролися у двадцятому сторіччі за честь провести великий спортивний форум. А тепер? Міжнародний олімпійський комітет отримує все менше заявок від міст, які хотіли б прийняти Олімпіаду, відтак саме майбутнє Олімпійських ігор наразі виглядає туманним. Але чому з кожним роком знаходиться все менше бажаючих прийняти Ігри? Та тому, що витрати на організацію ігор зростають, перетворюючись  на невигідний, фінансово провальний проект.  Ні для кого не секрет, що країна, яка проводить Олімпійські ігри, мусить розщедритись. До того ж витрати на організацію змагань зазвичай значно перевищують спочатку заплановану суму.

Відомий науковець, професором економіки коледжу Сміта і автор кількох книг з проблематики Олімпійських ігор Ендрю Цимбаліст розповідає, що більшість людей навіть не здогадуються, якої шкоди завдають Ігри бюджету приймаючого міста: "Чи можемо ми застати кінець Олімпійських ігор? Хтозна… З одного боку Олімпіади стають все дорожчими, а з іншого - традиція", - цитує професора авторитетний ресурс Business Insider.

За словами професора, протягом останніх 50 років кожні нові Олімпійські ігри обходилися дорожче запланованої вартості. Наприклад, зимові Ігри в Сочі мали б обійтися в $ 10 млрд, однак насправді коштували $ 41 млрд. Йдеться про спортивні об’єкти, інфраструктуру, готельну та сервісну складову тощо. До того ж, щоб хоча б поборотися за Олімпіаду, треба витратити на «промоушен» чималі кошти без гарантії повернення. Так перед Олімпіадою 2016 «влетів» американський Чикаго, витратив $ 100 млн, і… програв. А після Олімпіади. більшість колишніх спортивних «столиць» так і не знаходить подальшого застосування вартісних спортивних споруд.  «Варто не забувати й про екологічні наслідки, - нагадує професор Цимбаліст. - Наприклад, олімпійська інфраструктура в Пхенчхані вдарила по тамтешніх лісах, а відтак по місцевих тваринах».

А прибутки – тю-тю

Натомість прибутки весь час зменшуються. Важко повірити, але в минулому сторіччі міста-господарі отримували зиск від Олімпіади, продаючи телеканалам права на трансляції. Якщо в 90-ті роки МОК забирав від трансляційних угод 4%, то вже на Олімпіаді 2016-го в Ріо-де-Жанейро отримав, увага,  70 відсотків від заробленого. Таким чином чи не єдину статтю серйозного прибутку спортивні чиновники «прихватизували» на законних засадах. А що ж містам? Крихти з олімпійського столу…  

І що робити?

Динаміка подач заявок на право стати господарями Олімпіади наразі дуже невтішна. Вищезгаданий Business Insider зазначає, - якщо на Олімпіаді 2004 року подавалося 12 міст, то на проведення Олімпійських ігор 2022 - лише два: з Китаю та Казахстану.

Розуміючи проблему,  президент МОК Томас Бах у 2014-му році запропонував список з 40 дій, які конче необхідно вжити для порятунку майбутнього олімпійського руху. Серед них: зниження вартості відбіркового туру для визначення господаря Олімпіади, оцінка ризиків і можливостей міст, які бажають проводити Ігри тощо.

Натомість професор Цимбаліст пропонує альтернативний шлях, - взагалі відмовитись від змагальності за Олімпіаду на користь двох постійних і незмінних світових олімпійських столиць. Для літніх ігор економіст пропонує Лос-Анджелес, буцімто, місто ідеально відповідає, тим паче має всю необхідну інфраструктуру. Те саме й для зимових Ігр. Щоправда, МОК категорично проти такої ідеї. Не зважаючи на всі перелічені проблеми та виклики, скасовувати традиційну процедуру в жодному разі не збирається.

Підготував О. Виговський