kopiika.com.ua

«Крути 1918» – фільм історичний, але цікавий

Переглядів: 53Коментарі: 0

Для початку нагадаємо читачам, що на одному з нещодавніх засідань чергової сесії Білоцерківської міської ради депутати спеціально загострилися на темі нового українського фільму «Крути 1918». Обранці не просто закликали білоцерківців долучитися до національної історичної героїки, не просто підтримати національного кіновиробника, а ще й посприяти процесу перегляду молодим поколінням: школяриками та студентами. 
 
Зважаючи на вищесказане, газетярі вирішили особисто переглянути розрекламоване кіно й поділитися своєю думкою щодо «Крут». Найперше зауважимо, що захмарного ажіотажу на сеансах нема. А дарма. 
 
Фільм справді заслуговує на увагу. Хоча б тому, що без голлівудських бюджетів наші кінематографісти створили доволі достойний помітний продукт. За своїми професійними цікавинками, за загальним  враженням від побаченого сміливо поставлю «Крути» в один ряд із такими нашумілими українськими фільмами, як «Червоний» та «Кіборги». Напевно, не в останню чергу через вдалий сценарій «Крут» від Костянтина Коновалова. Головний режисер Шапарев разом із Коноваловим примудрилися не просто переповісти відому історію з полоненням трьох десятків київських студентів із чоти студентської сотні, які заблукали під час відступу й були безжально розстріляні окупаційною російсько-більшовицькою ордою, а зробили дещо більше – змусили полюбити молодих героїв не опосередковано, а дуже конкретно та концентровано.  
 
 
 
Віддамо належне митцям: вони не принизили подвигу юних українських патріотів до банальної безпросвітної трагедії, а показали істинне значення нерівного бою на залізничній станції Крути. А його результати, між іншим, точно не нагадують собою абсолютну поразку українців, як це намагалися представити наступним поколінням хитромудрі московські історики. 
 
Звісно, у військових вважається, що підрозділи, які відступили з поля бою, потерпіли фіаско самим фактом відступу. Проте навряд чи тоді уряд УНР насправді сподівався такими невеликими силами зупинити навалу Муравйова, що мав під орудою вдесятеро більше загартованих на фронтах Першої світової багнетів. Більш імовірно, петлюрівці намагалися виграти час для евакуації урядових установ із Києва. У такому сенсі недосвідчені бійці УНР повністю виконали завдання, та навіть більше. За свідченнями багатьох очевидців з того боку, Муравйов планував знищити українців протягом перших 5 годин, натомість затримався під Крутами дві доби, утративши темп і сотні бійців загиблими та пораненими. 
 
Якщо додати конкретних цифр, то в результаті бою під Крутами з українського боку загинуло близько 140 чоловік, а з російського – більш як 300-та червноармійців. Тобто наразі існує два погляди на результат бійні на Чернігівщині. 
 
Сучасні митці наполягають на оптимістичному векторі: не остаточна поразка військ УНР, а більш історична версія тактичного бою задля затримання основних сил росіян. Вони також ввели в сюжет дві додаткові художні лінії: романтичний любовний трикутник головних персонажів та динамічне відгалуження, у якому контррозвідка УНР успішно протидіє диверсійним загонам більшовиків. 
 
Такі нюанси, безумовно, додають драматичності, роблять стрічку не лише історичною чи ідеологічною, а й дуже навіть цікавою та видовищною. 
 
До речі, момент розстрілу київських студентів показаний доволі фактично. Насправді, день 31 січня 2018 року став фатальним для полонених студентів. Російський найманець Лапідус так описав страту молодих патріотів: «На наступний день, коли ми їхали до ст. Крути, потяг по дорозі зупинився за наказом Єгорова. З вагона вивели всіх затриманих і в трьохстах кроках від колії розстріляли розривними кулями». 
 
Перед самою стратою учень 2-ї української гімназії,   19-річний уродженець Галичини Григорій Піпський, заспівав Гімн «Ще не вмерла Україна», який в один голос підхопили інші полонені смертники. 
 
Результати розкопок, здійснених у березні того ж року на місці розстрілу, показали, що загалом росіяни стратили 28 полонених. Двох офіцерів вони застрелили одразу, і місце знаходження їхніх останків досі невідоме.
 
Трохи напружив персонаж Муравйова. Здавалося, режисер «пересолив» щодо цього негативного образу. У «Крутах 1918» він аж занадто негативний, занадто брутальний та неадекватний. Повернувшись після сеансу до компа, не втримався й задав у «пошуковик» прізвище «Муравйов». Як виявилось, ніхто нічого не «пересолив». Цей російський «герой» насправді «уславився» такими «подвигами», за які, напевно, «горять синім полум’ям у найнижчих поверхах найстрашнішого пекла». Садист, сибарит, наркоман і «нарцис», він не випадково знищив близько п’яти тисяч цивільних киян у перші ж дні по захопленні столиці УНР.
 
Також варто звернути увагу на акторський склад знімальної групи. Зауважимо, що ролі другого плану в «Крутах» зіграли український міністр культури та представники уславленої акторської династії – Дмитро та Остап Ступки. Натомість у головних ролях знялися молоді талановиті актори: Євген Ламах, Надія Коверська, Андрій Федінчик, Олексій Тритенко, Олександр Піскунов, Наталя Васько, Роман Ясіновський. Запам’ятайте ці прізвища. Можливо, у  недалекому майбутньому читатимемо про них і споглядатимемо їхні роботи в кінематографі значно частіше. 
 
Наприкінці пошлюся на свіжу реакцію українського глядача щодо «Крут 1918». Переважна більшість кіноманів висловилась у дусі: ще не Голлівуд, але дуже достойно та, головне, цікаво.
Олександр Виговський