kopiika.com.ua

Ляльковий і життєвий – дитячий світ театру

Переглядів: 47Коментарі: 0

Театральне мистецтво захоплює. Це може підтвердити кожен учасник чудового білоцерківського колективу Зразкового лялькового театру «Фантазія». При цьому для діток-акторів і для педагогів усі дійства, пов’язані з театром, стають невід’ємною частиною їхнього життя. 

Колектив Зразкового лялькового театру «Фантазія», який займається творчістю на базі Центру позашкільної освіти та професійного самовизначення учнівської молоді «Соняшник» у місті Біла Церква, часто виступає і у своїх рідних стінах, і виїжджає на конкурси та фестивалі. А ось нещодавно виступив на всеукраїнському конкурсі «Пізнайко збирає друзів», організованому БФ «Наш слід». 

Колектив лялькового театру на конкурсі був відзначений кількома грамотами. Зокрема, за обрядову театралізовану постановку «Вертеп» він отримав звання лауреата першої премії. У кращих народних традиціях, у костюмах (як ляльки, так і актори) – діти представили різдвяні та новорічні свята своїми дитячими очима. Як зазначили члени журі, виступ дитячого колективу своєю щирістю запрошує всіх зануритися в  атмосферу свята. Юні актори в чудових національних костюмах дуже органічно грають та представляють своїх героїв-ляльок – таке життя на сцені примушує і глядачів ставати учасниками казково-обрядового дійства.

Також журі відзначило виступ із назвою «Жар-птиця». Це костюмоване дійство-сон на межі театральних жанрів, у якому дитяча мрія втілюється в прекрасну форму, у красиву реальність. На сцені відбувається творчий пошук, що синтезовано поєднує акторську гру, костюмовані акценти, особливості музичного оформлення, хореографічну постановку. 

 

Хоча сценічна дія має бути обмежена театральним майданчиком, але запропоновані сценаристами та режисерами умови постановки ніби пропонують глядачам звернутися до власних фантазій, до реалізації своїх мрій і бажань.

Треба сказати, що діти в цьому творчому театральному колективі завжди відчувають себе вільно, органічно як під час репетицій, обговорення та створення сценарію, роздачі ролей, репетиційного процесу, так і під час нагородження. Дитяча безпосередність у цих діток поєднується з відповідальністю за надану можливість себе проявити: чи то в тому, щоб оформити костюм, чи в тому, як попрацювати над потрібною інтонацією, чи в тому, щоб зробити ляльку з пап’є-маше. Їхня  спільна праця робить цей творчий колектив дружнім, і завдяки цьому їхні музично-театральні постановки з ляльками виходять по-дитячому наївними, але при цьому – добрими, повчальними, доброзичливими.

Робити ляльку для майбутньої вистави – це особлива праця та неабияке задоволення. Врахувати треба й настрій, що закарбується на обличчі персонажу, і одяг, і майбутні рухи, які лялька має робити – стрибати, літати, плазувати чи танцювати… 

Одна з керівників-гуртківців Тетяна Поперечна, яка займається в колективі акторською майстерністю, вокалом та створенням ляльок, говорить про те, що діти з радістю підключаються до процесу «майстрування» образу ляльки, яка потім ще багато років буде жити на сцені: 

«Діти беруть участь у всіх процесах театру, допомагають робити ляльки для вистави «Вертеп», для інших казок. Я сама в процесі творчо зростаю: раніше переважно ліпила образи людей, а тепер багато зробила й тваринок, пташок – лисичку, каченят. Ось зараз, наприклад, створюю майбутню героїню казки – сороку. Для театру ляльки – особливі: мають великі очі й трохи «мультяшний» вигляд, гротескний. Загалом, багато в нас спільної роботи – навіть у вичитці тексту: читаємо одну репліку на різні голоси, пробуємо, як краще. Але при цьому й обираємо, у кого що ліпше виходить робити – випилювати, виліплювати, шити… Творимо!».

Тож усі події та процеси в житті колективу – творчі, а всі сценарії вистав, постановок та номерів – авторські, неповторні.

До того ж керівники-режисери в цьому театральному колективі стають  дітям порадниками, колегами й вірними друзями. Ірина Сесьомко та Катерина Громадська можуть це 

підтвердити.

Як розповіла Катерина Громадська, у цьому колективі вона сама починала займатися років із восьми. І навіть отримана перша освіта біохіміка рослин не завадила згодом отримати ще одну освіту, педагогічну. 

«Цікавий момент життя наших занять: коли дитина кілька років відвідує гурток і є в дев’ятому класі, то на третій рік вона отримує диплом актора лялькового театру, а в 11-му класі після шести років занять може отримати диплом режисера лялькового театру. 

За рік у нас може бути більше 60 виступів, причому наші літературно-музичні мініатюри стають частиною на загальноміських святах. Час від часу робимо виїзні виступи – наприклад, недавно їздили за запрошенням до села Залізного Васильківського району, виступали в сільській бібліотеці. Відносно недавно побували з виступом у Гребінках, а ще – у Дарницькому дитячому будинку-інтернаті. 

На канікулах «Соняшник» гостинно відчиняє двері та закликає дітей на перегляд наших виступів. У цьому році на всеукраїнському конкурсі «Пізнайко» наші виступи були оцінені першими місцями. Члени журі – керівники театральних гуртків, актори театру ляльок, співаки, адже конкурс був багатожанровим». 

А на запитання, як вибирається репертуар театру, крім звичайно святкових постановок, пані Катерина відповіла, що діти часто самі пропонують новий матеріал: «Чудово, що багато творчих пропозицій у нас у колективі висувають хлопці й дівчата, і тому ми завжди маємо, що робити. Якщо дитина приходить на заняття й каже, що вона не спала всю ніч і написала сценарій для вистави, ми не можемо його не поставити!.. А зараз вичитуємо уривки з музичної вистави «Машині оповідки». Це збірний концерт, куди увійшли уривки з роботи «Чарівна ніч» нашої вихованки Марії Шевченко (зараз дівчина вже студентка-першокурсниця, але продовжує займатися в «Соняшнику»!). 

У цьому році ми навіть робили кілька виступів, так би мовити, «родинних» – із випускниками гуртка. Один із вечорів був присвячений пам’яті Ірини Юріївни Красильникової – людини, яка створила цей колектив, зростила нас, зробила своїми руками більшість ляльок. Багато випускників і зараз може взяти до рук ляльку – і у свої вже 25-30 років зіграти виставу, пам’ятаючи слова ще зі свого дитинства! Значить, це те, що зайшло в самісіньке серце!».

Лише за один вечір спостережень за життям «фантазійців» можна зробити висновок, що ці вихованці навчаються жити – у процесі гри. Від нагородження переможців конкурсу – до процесу вичитки майбутньої вистави, обговорення ролей та потрібних інтонацій, перегляду відео та чаювання... 

Це все дійсно для дорослих та дітей – величезний і багатогранний, надихаючий і захоплюючий спільний творчий процес. Лялькові постановки як для викладачів цього творчого колективу, так і для діток-акторів стають і хобі, і розвагою, і, водночас, – надзвичайно важливою частиною життя, засобом самовираження в цьому різноманітному світі!

Наталія Вереснева