kopiika.com.ua

Монументи Білої Церкви. Богдан Хмельницький у парку Шевченка

Переглядів: 677Коментарі: 0

Доля видатного гетьмана постійно й наполегливо перетиналася з долею невеличкого містечка на Київщині. Адже у визвольній війні 1648—1654 рр. під проводом пана Богдана Біла Церква була базовим опорним пунктом боротьби українців проти польсько-шляхетського поневолення. 

Довгий час Хмельницький розсилав із білоцерківського замку по всій Україні листи з полум’яними закликами до боротьби. Тут, у  добре укріпленому таборі, він сформував 70-тисячне селянсько-козацьке військо.

 Із Білої Церкви в березні 1651 року він писав листи російському цареві Олексію Михайловичу з проханнями прискорити вирішення питання про стратегічне союзництво України з Росією. 

Восени того ж року селянсько-козацьке військо, знекровлене поразкою під Берестечком, якраз неподалік нашого міста все ж зупинило об’єднані польсько-литовські сили. А 18 вересня Хмельницькому вдалося укласти з поляками тяжкий Білоцерківський договір, аби виторгувати час для згуртування сил на подальшу боротьбу. 

Тож, як бачимо, монумент славетному гетьману в місті ніби напрошувався. І в середині 80-х років минулого століття він втілився в конкретний проект. Його виконали в бронзі  місцеві ливарники П. Вовчок та І. Гаврилюк відповідно до моделі заводського художника В. Губрія в ливарному цеху заводу «Сільмаш». Допомогав їм тодішній заводський інженер В. Гусєв.

Отже, до 950-річчя (1983 рік) Білої Церкви гетьман постав у металі не тільки як полководець, але і як державний діяч, з офіційними символами влади. 

Пам’ятник розташували на людному місці – у   міському Парку культури і відпочинку імені Шевченка біля Соборної площі. Він став своєрідним символом ініціативи місцевої громади та прикладом того, що «не боги (не лише славетні, заслужені, народні й вище вух обласкані митці) горщики обпікають». Єдине, що трохи напружує в даній історії, – нестача уваги до народного Хмельницького. Сьогодні він виглядає дещо занедбаним і забутим. 

Щоправда, у 2014-му хтось «попіклувався» про гетьмана – розфарбував «бронзянкою» по самі вуха. Замість того, щоб почистити… Можу помилятися, але, здається, відповідно до норм закону про інтелектуальну власність, предмети мистецтва не змінюють без погодження з автором.

Дуже сумніваюся, що автор надав комусь право пофарбувати дешевою хімією монументальну скульптуру. Тепер маємо «побронзованого» Хмельницького,  що сидить поверх постамента  на занедбаній клумбі без квітів, надій і сподівань на майутнє.

 Олександр Виговський