kopiika.com.ua

Московський патріархат заганяє себе в глухий кут

Переглядів: 169Коментарі: 0

Наша газета не дарма періодично повідомляє читачів про останні перипетії навколо дуже ймовірної автокефалії, тобто незалежності від будь-кого, а особливо від країни-агресора, істинно Української православної церкви. Насправді це дуже важливо, важливіше за проголошений курс у НАТО чи ЄС.

Євроатлантичні організації – добре, але вони можуть – у всякому разі теоретично – раптом припинити своє існування. Натомість незалежна Церква не має «крайнього терміну використання», стане вічною, тобто від дня проголошення аж до скінчення віку, другого пришестя Христа чи повномасштабної експансії НЛО. Ні, незалежна Українська православна церква експансію НЛО таки переживе. Іншими словами, ми всі можемо стати свідками без перебільшення епохальної події. Як кажуть у храмах в подібних обставинах – амінь, амінь, амінь.

Натомість минулого тижня, 25 вересня, у резиденції предстоятеля УПЦ Московського патріархату на території Свято-Успенської Києво-Печерської лаври відбулося авральне засідання Синоду. Як повідомляється на сайті УПЦ Московського патріархату, на ньому прийнято рішення призупинити співслужіння з ієрархами Вселенського (Константинопольського) патріархату.«Екзарх Константинопольського патріархату архієпископ Памфілійський Данило і єпископ Едмонтонський Іларіон повинні покинути канонічну територію Української православної церкви (Московського патріархату)», – ідеться  в рішенні й відзначається, що діяльність посланців Вселенського патріарха є антиканонічною й порушує міжконфесійний мир в Україні. Також промосковські архієреї прийняли звернення до Верховної Ради, щоб ті відмовитися від законодавчих намірів, що мають на меті «юридичну ліквідацію Української православної церкви (Московського патріархату) шляхом її рейдерського захоплення через зміну назви».

Таким документом Синод вважає законопроекти №4128 (про зміну підпорядкованості релігійних громад), №4511 (про особливий статус релігійних організацій), №5309 (про зміну назви релігійних організацій). Засідання Синоду очолював митрополит Київський і всієї України Онуфрій. 

Що тут сказати? Московський патріархат такою самовикривальною реакцією на дії Константинополя заганяє себе в ще більш вразливу позицію, адже спрямування екзархів, здавалося б, відкриває шлях для конструктивного й тривалого діалогу, у перебігу якого можна було б знайти вихід і для Москви, аби вона остаточно не почувала себе в стані повного розгрому. Таким рішенням могло б стати надання автокефалії Українському православ’ю за обопільною ухвалою Константинопольської та Московської церков. 

Московський патріархат раніше міг і самостійно вирішити це питання, так би мовити «на випередження», надавши Україні свій томос про автокефалію, щоб у такий спосіб навічно закріпити за собою статус материнської церкви стосовно України. Але ж ні, не забажав пан Гундяєв.

Сьогодні ці можливості Москва безповоротно втратила. Попри очевидну катастрофу, вона вперто заганяє себе в ситуацію, за якої під сумнів поставлено вже канонічність самої РПЦ, яка не виконувала в  повному обсязі приписів томосу про її автокефалію, виданому Вселенським патріархом Ієремією 1589 року під тиском Бориса Годунова.

Причина такої самовбивчої позиції, напевно, у тому, що свободу дипломатичного маневру патріарха Гундяєва кардинально обмежено волею російської влади, якій навіть тінь поступки щодо України здаватиметься кроком до стратегічної поразки в  глобальному протистоянні із цивілізованим світом. Крім того, російські шовіністи серед священиків і мирян теж не вибачать «священноначалію» втрати кращої половини пастви РПЦ, що становлять собою українські парафії в Україні, Західній Європі, Канаді, США, Аргентині, Бразилії тощо. 

Унаслідок «української кризи» рівень впливу патріарха Кирила вже тепер сильно упав, а після завершення процесу з надання томосу православній церкві України – для нього стає реальною загроза «добровільного» зречення престолу.

Безпосередньо для самої РПЦ відмова визнати правочинність дій Константинополя щодо України та розрив євхаристичних стосунків із Вселенським престолом означите однобічний вихід у розкол, а в подальшому – самоізоляцію від світового православ’я та втрати своїх єпархій щонайменше в Білорусі та Молдові. Ось такі справи…

Олександр Виговський