kopiika.com.ua

Наші за кордоном. З миру по нитці…

Переглядів: 1149Коментарі: 0

Інколи ми роздумуємо про те, яка різниця між Україною й іншими країнами нашого величезного світу. Редакція вирішила запитати в людей, які багато подорожують або живуть у інших країнах, про факти з буденного життя іноземців, які їх найбільше вразили, коли вони перебували за кордоном. Отож:

Ніна Павлішінець: - Дуже люблю іспанців і буваю там часто, живу не в готелі, а поруч із людьми на квартирі. І це люди, які нікуди не поспішають і час у них спливає повільно. Є в них ще таке слово – «маняна», яке має три чи чотири переклади: це й колись, і якось, і нехай, і завтра, і коротше.
Ірина Бренд: - Англія – зрілість. Англійці вміють ігнорувати та не розпалювати конфліктів. Країна розколота, багато хто терпіти не може сусідів...От у нас сусідка, яка нас дууууже не любить. Але замість того щоб лити помиї через паркан, лаятися, ми живемо наче її не існує для нас. Максимум що люди роблять – це не  вітаються. Ввічливість – спосіб вижити на острові, хоча британці дуже агресивні й запеклі.
Ольга Котенко та Юлія Києнко: - Шведи дуже доброзичливі й толерантні. Вони ніколи нікого не обзивають. І, що мене приємно вразило, де б вони не були, при зустрічах незнайомі люди вітаються між собою. А зайдеш у магазин – усі посміхаються й дуже привітні. Немає хамства. А ще мене приємно вразило те, що вони довіряють ЗМІ і своїй владі! До речі, чим старша фрау, тим кращий вигляд вона має. У неï, нарештi, є час на манікюр, педикюр, зачiску та iнше. Тут не кутають дітей, а вiтатися з усiма та посмiхатися я вже звикла. Було не те щоб дуже важко звикнути, але поки сходиш за хлiбом, за 200 м вiд дому, то вже всi м'язи на обличчi болять)
Борис Немировський: - Німці. Свого часу бачив на Майорці вельми характерний випадок. В Ареналі, на пляжі, ближче до вечора валявся п'яний як чіп німецький бавур. Біля нього - п'ять  порожніх пляшок з-під крафтового пива й цеберко, з якого він пив сангрію. Його трохи тверезіші товариші підійшли, аби підняти та віднести на вечерю, але він прокинувся, ледве встав... зібрав пляшки, поклав їх до цебра, відніс до смітника й викинув у бак. І знову впав та й заснув. Досить характерно, чи як?
Світлана Шевченко: - Голландці! Привітність і  щирість – наче всі кругом родичі та друзі. Перші дні подорожі ми жартували, що вони всі під якимись ліками і так не буває, у них немає злоби на кожному кроці. А найголовніше, що ти сам добрішаєш, перебуваючи в їхньому оточенні. Найбільш тепла моя подорож.
Наталія Ретта: - Чорногорці. Нікуди  не спішать, усе в них повільно дуже. Доброзичливі, привітні, у них прийнято довіряти. Була там багато разів, і за весь час лише одного разу бачила поліцію – настільки  все спокійно й розмірено. Якось поїхала туди, коли був чемпіонат світу з футболу. То там навіть футбольні фани реагують ліниво й  спокійно.
Анастасія Стоун: - Америка. Штат Юта. Законослухняність, ввічливі поліцейські, масове волонтерство в усіх галузях, масова підтримка в разі потреби, тобто допомагають усі. Усі до одного сусіди приходять прибрати навколо хати старенької бабусі. Якщо захворієш, усі сусідки загодують тебе курячим супом, причому спробують годувати з ложечки. Висока релігійність, не менше 60%, половина з них щиро живе за Божими  заповідями й вірить, що Бог є любов. 
Дуже посидючі, працьовиті, цілеспрямовані, як машини, при цьому наївні й відкриті, як діти. При обов’язково закритих декольте й плечах, але  може бути відкрито півдупи – це пристойно.
Катерина Ачард: - Про австралійців важко сказати щось конкретне, бо це багатокультурна країна і, крім аборигенів, усі колись сюди приїхали.  Загалом, люди доброзичливі, особливо відчутна різниця у  сфері медицини. Наприклад, коли перед операцією весь персонал (із 10-12 чоловік)  вітається, усі називають свої імена і яку роль вони будуть виконувати, почуваєшся людиною, а не піддослідним кроликом.  Зразу по приїзді мене вразила кількість зашмарканих дітей у садочках. Тут це сприймається нормально, якщо діти не проявляють інших ознак хвороби. Ходять босоніж у садочках (у дворі), і вихователі та  батьки це заохочують. Природа вражає й не перестає дивувати вже багато років.
Наталя Толмачова: - Греція. Голосне «ола кала?»  (чи все добре?) – на кожному кроці, просинаюсь під голосне «калакання» сусідок)) Люди привітні та доброзичливі, при зустрічах чоловіки не соромляться цілувати чоловіків – так прийнято. Усі говорять про їжу й  обожнюють їсти. Замовляють завжди багато страв і, коли вони залишаються, не дозволяють прибирати: залиш, я ще подивлюся))) З одного боку, – ліниві, з іншого, – надзвичайно  працьовиті… І шалено балакучі… Наші «язикаті» жінки відпочивають у  порівнянні з їхніми чоловіками)) А ще в Греції патріархат.