kopiika.com.ua

Незабута історія. Вакцинація в Білій Церкві

Переглядів: 1494Коментарі: 0

Наразі, коли ледь не кожного наступного року Україну атакують нові й нові пошесті та хвороби, у суспільстві все частіше виникають непримиренні суперечки щодо необхідності системної вакцинації дітей. Не зайвим є нагадати, що недовіра до щеплення не виникла на порожньому місці, проте його позитивний вплив у справі збереження людських життів не можна не побачити, а тим паче проігнорувати.  Поглянемо хоча б крізь призму цьогорічного кору: на Львівщині три спалахи, два десятки дітей захворіли на Одещині, 13 випадків зафіксували в Запорізькій області. Раніше кір проявився у Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській областях та Києві. Практично всі, хто захворів, або взагалі не мали щеплень, або вакцинувалися лише раз. 

Як усе починалося…

Найперше згадаємо, що старт вакцинації в Російській імперії прийшовся на позаминуле століття й пов’язаний безпосередньо з Білою Церквою, а ще з колишнім французьким бранцем, знаним лікарем та етнографом Домініком П'єром де ля Флізом. Наразі відомо, що пан Домінік народився в родині лікарів з міста Нансі. Освіту здобув на батьківщині в королівському медичному коледжі. Подейкують, непогано знався на тодішній фармакології. Після кривавої Французької революції, реставрації та інших політичних катаклізмів урешті пристав до лав наполеонівської армії, де користувався неабияким авторитетом, мав    чин капітана Другого гренадерського полку й посаду помічника головного хірурга французької армії та імператорської гвардії Домініка Ларрея. У  листопаді 1812 року під Смоленськом зазнав серйозного      поранення й потрапив у полон до російської армії.

Згодом, коли війна закінчилася поразкою Франції, не забажав повертатися до рідного Нансі. Натомість одружився з племінницею російського генерал-лейтенанта Софією Маркевич. Перший час подружжя жило на теренах Росії, у маєтності генеральського дядечка дружини. Проте завдяки протекції родича генерала й своїй ґрунтовній освіті згодом отримав посаду лікаря Державних маєтностей Київської губернії. Відтак, через службові обов’язки сім’я переїхала до України. Волею долі Домінік, урешті-решт, опиняється в нашому місті; з  березня 1831 року до вересня 1838-го француз очолював Економічну лікарню графині  Браницької в Білій Церкві. До його професійних повноважень і обов'язків входило лікарське повномасштабне обслуговування Білоцерківського, Ксаверівського та Рокитнянського ключів (ключ – адміністративна одиниця того часу). 

Ось тут ми впритул наближаємося до суті головного посилу статті. Зважте, під час епідемії холери 1831 року лише в Білій Церкві з понад 300 хворих Домінік П’єр де ля Фліз врятував життя 247 особам. Крім того, упродовж семи років на посаді він зробив щеплення від віспи понад 10 тисячам місцевих селянських дітей. Іншими словами, тільки цими діями в царині вакцинації іноземець врятував тисячі життів білоцерківців, наших безпосередніх кровних пращурів. Уявіть, що дехто з тих, хто наразі читає ці рядки, міг і не народитися, якби не потуги небайдужого француза. 

А він і справді був непересічним, непосидючим та вельми креативним. Керівництво це помітило, тож у 1844 році  Департамент державних маєтностей Російської імперії призначив його лікарем при Сквирському окружному управлінні Київської губернії, а вже за рік, у 1845,  за програмами Російського географічного товариства та Київського навчального округу Домінік розпочав дослідження з «медичної географії» Київської губернії. Метою експедиції було з'ясувати вплив навколишнього середовища на здоров'я людини. Саме під час подорожей по селах і містечках території сучасних Київської, Житомирської та Черкаської областей він зібрав і узагальнив чималий фактичний матеріал, на підставі якого склав комплексну характеристику життя тогочасного українського населення у своїх графічних альбомах. Крім того, додав кваліфіковані описи розселення українців за методом історико-етнографічного районування. За десять років потому,   1858-го, Домінік П'єр де ля Фліз пішов у відставку в чині надвірного радника. Помер у Ніжині 1861 року, проте залишився в історії як один із піонерів щеплення на теренах колишньої імперії.

Підготував  О. Виговський