kopiika.com.ua

Ціна секунди – життя людини

Переглядів: 651Коментарі: 0
Кожні 30 хвилин у світі вмирає або втрачає працездатність один пацієнт з інсультом – тільки через неправильне лікування в непристосованій для інсульту лікарні. Швидкість надання допомоги в такому випадку є вирішальною: від моменту виявлення симптомів до лікарського втручання в ідеалі має пройти не більше 60 хвилин… Саме на цьому зосередили увагу медпрацівників лікарень, які входять до Білоцерківського госпітального округу, під час спеціалізованого семінару, який відбувся минулого тижня в міській лікарні №2. Тема семінару більш ніж важлива: «Надання допомоги пацієнтам у гострому періоді інсульту: впровадження сучасних стандартів та оцінки якості медичної допомоги»; організований семінар був за сприяння ініціативи Angels в Україні. Консультант ініціативи Angels Лев Приступюк розповів, що цей проект нині представлений у 41 країні світу, у тому числі в 12 країнах Європи та в Україні зокрема. Він має на меті збільшення кількості лікарень, готових до надання належної медичної допомоги хворим з інсультом, та оптимізацію стандартів лікування в усіх існуючих інсультних центрах. Хоч проект і закордонний, а знаннями та досвідом під час фахового семінару ділилися українські лікарі. Доктор медичних наук, професор ВНМУ імені М.І.Пирогова, Національний координатор ініціативи Angels в Україні Сергій Московко зупинився на ключових вимогах організації процесу надання допомоги при інсульті, а кандидат медичних наук, доцент МЦ «Універсальна клініка «Оберіг», експерт Української асоціації боротьби з інсультом Юрій Фломін звернув увагу присутніх на принципи застосування шкали FAST для догоспітальної діагностики інсульту, а також на застосування в клінічній практиці шкали тяжкості інсульту NIHSS. «Шкала FAST дуже проста: у людини, у якої, імовірно, стався інсульт, потрібно запитати, як вона почувається, попросити підняти перед собою обидві руки, посміхнутися. Якщо людина не може цього зробити, а при посмішці одна частина обличчя скошена, одну руку вона може підняти, а іншу ні – можна бути впевненим на 80%, що це інсульт. Дуже важливо протягом години доправити людину в спеціалізоване відділення. Це вирішує її подальше життя», – розповів Юрій Фломін. Лікар Сергій Московко під час інтерв’ю зауважив, що на сьогодні в Україні трапляється в середньому 40 тис. інсультів на рік, і по Україні планується відкрити ще 100 інсультних центрів, із яких 13 – у 2018 році. Під час візиту лікарі високо оцінили роботу інсультного блоку при Білоцерківській міській лікарні №2, який діє при неврологічному відділенні. Завідувач відділення Людмила Липовенко розповіла, що у 2017 році хворим, у яких стався ішемічний інсульт, було проведено 18 процедур тромболізису й тільки один з них негативний. Усі інші пацієнти відновилися, повернулися до здорового життя. У цілому за минулий рік трапилося 549 ішемічних інсультів, і ця тенденція, на жаль, зростає, хвороба «молодіє»: рятувати доводилося навіть пацієнтку віком 22 роки... «Основна запорука успішного лікування – час, протягом якого хворого направили на лікування. А про те, щоб це лікування було якомога доступнішим, подбала міська влада, закупивши препарат, за допомогою якого проводиться тромболізис (внутрішньовенне або внутрішньоартеріальне введення ліків, що розчиняють тромб у перші години після появи симптомів інсульту – авт.), – «Актилізе». Платною є тільки комп’ютерна томограма, якщо людині не показана така процедура. В іншому випадку вона проводиться безкоштовно», – пояснила Людмила Липовенко. Додамо також, що в міській лікарні №2 працює дві черги інсультного блоку – по 6 ліжок. Тут перебувають пацієнти з різним ступенем тяжкості наслідків хвороби. Так, Лариса Федорівна звернулася до лікарів через добу після виникнення симптомів, у неї – парез лівої кінцівки. Рука трохи підіймається, але не повністю, тому пацієнтка буде проходити відновну терапію. Більш «важка» хвора, Галина Андріївна, на жаль, не змогла з нами поспілкуватися: через цукровий діабет та пізнє звернення внаслідок інсульту в неї уражена велика ділянка мозку. А Володимир Васильович, схоже, іде на одужання: він розмовляє, намагається рухати кінцівками і, більше того, попри свій ще не ідеальний стан здоров’я, налаштований оптимістично: «Не думав, що в цій лікарні є такі красиві кабінети – неначе в Європі. Лікуванням задоволений! Головне, що тут кваліфікований персонал, гарні молоді дівчата! Аж знову хочеться жити!..» Віктор Городецький