kopiika.com.ua

Жіночий лікар – покликання особливе

Переглядів: 5024Коментарі: 0

Однак багатьом моїм знайомим жінкам і дівчатам пощастило свого часу потрапити до надзвичайного лікаря-гінеколога, яка сформувала в нас думку, що гінеколог –найближчий друг і порадник. Олеся Василівна Мироняк – у минулому звичайний лікар-гінеколог, а сьогодні вже завідувач Білоцерківської жіночої консультації. Жінка, у кабінеті якої всюди світлини малят. Тих малят, які з’явилися на світ за її турботи й допомоги майбутнім матусям, а інколи лише завдяки її лікуванню. І як воно ото – бути жіночим лікарем? Про це та про багато іншого ми розпитали її особисто, завітавши до жіночої консультації.

- Ви з дитинства знали, що станете лікарем?

- Бажання стати лікарем виникло, коли мій старший брат став студентом медичного  інституту. Навчалась тоді в сьомому класі. Я відразу потрапила в середовище його однокурсників-медиків, і величезні конспекти, які вони писали, переписувала для брата своїм дитячим почерком. Тож  медицина раптом стала для мене такою близькою, що коли мені потрібно було обирати професію, то я навіть не бачила для себе іншого варіанта.

- А чому саме жіночий лікар?

- На першому-другому курсах ми знайомилися  з кожною спеціальністю. І я почала розуміти, що саме жіночий лікар – це лікар, який дарує цьому світу продовження. Ще з давніх часів повитухи, акушерки, а тепер гінекологи – це  ті, хто допомагає жінці виконувати найважливішу місію, з точки зору всесвіту.

- Скільки маляток на вашому рахунку як гінеколога?

- Ви знаєте, я не рахувала, але зважаючи на те, що почала допомагати породіллям ще в інтернатурі, 29 років тому (у другому відділенні пологового), і зараз продовжую вести вагітності, попри те, що є завідувачем консультації, – то рахунок,  мабуть, іде на тисячі. Дуже часто жінки приводять до мене  своїх дорослих дочок, ставлячи їх на облік по вагітності, і говорять: «Ось ви вели мою вагітність, а тепер вона вже сама буде мамою – візьміть її саме до себе на облік!» Це, мабуть, найбільше визнання й показник того, що я обрала для себе потрібну й правильну професію. Дуже приємно. Колись жінка, якій я допомагала в період пологів, дивлячись, як я за неї переймаюся, як намагаюся допомогти й заспокоїти, сказала: «Якщо народиться дівчинка – назву Олесею!» Народився хлопчик, але навіть такі щирі слова дають жіночому лікареві крила й  натхнення для роботи.

- Скільком парам допомогли подолати безпліддя?

- Я вже більше 15-ти років допомагаю білоцерківським парам долати цю проблему. Щорічно 70-100 пар приходять до мене з цим діагнозом. Усім, на жаль, допомогти нереально. Але сучасна медицина вже так потужно крокує вперед, що тих, кому вдається допомогти, стає все більше. Я, на жаль, не можу вам сказати в числовому визначенні, але приблизно 25 відсотків тих, хто звертався, стали батьками. І це так чудово.  Усі ці фото, які приносять мені, я виставляю ось тут, у кабінеті. Як і в усіх людей, бувають моменти відчаю й опускаються руки, але погляну на фотографії цих маляток – і з’являються сили. Професія гінеколога, особливо коли допомагаєш парі народити довгоочікуване дитя, подекуди сакральна. Це щось таке настільки глибоке, особисте й надприродне, що кожна оця фотографія – потужний стимул працювати далі.  У мене була пара, яка 17 років не могла народити дитину. Вони хотіли зробити це максимально природним шляхом. Побували в безлічі клінік і в Санкт-Петербурзі, і в Києві. А коли прийшли до мене, то я навіть відмовляла: «Чим я вам можу допомогти, якщо такі спеціалісти не допомогли?» Але вони були непоступливими. І ось за півроку лікування це диво сталося!  І дивлячись на них зараз, я розумію: саме цим людям Господь мав дати саме цю дитину. Вони настільки гармонійні й  прекрасні  втрьох. І мене переповнює таке відчуття, яке важко описати словами. Відчуття – що мені пощастило стати дотичною до такого невимовного дива й щастя.

- Чи є різниця між практикуючим лікарем та завідувачем консультації?

- Так, величезна. На мені тепер лежить відповідальність за кожну жінку в місті. За все, що стосується жіночого здоров’я, вагітності, пологів, – лежить відповідальність на жіночій консультації та на мені особисто. Недопрацювали, не донесли інформацію  про необхідність оглядів і спостережень.  

- Що хочеться покращити?

- Ой, усе! (Сміється). Починаючи із внутрішнього вигляду приміщень у  консультації та енергозбереження (бо жінкам має бути комфортно й затишно) і закінчуючи новітнім обладнанням для наших приміщень.  Ви не уявляєте собі, якими сучасними й  новітніми технологіями зараз збагатилась гінекологічна наука. Наші жінки повинні отримувати найкраще лікування й обстеження. Ми вдячні міській владі за новий УЗД-апарат, але це лише початок. Оббиваємо пороги для того, щоб допомогли в придбанні іншого обладнання, теж дуже необхідного. Стукаємо в усі двері, хапаємося за кожну можливість. Наприклад, подали проект на Громадський бюджет. Він у переліку проектів під номером 15. Це закупівля кольпоскопа Scanerта – високочастотного  електрохірургічного радіохвильового апарата. Ви навіть не уявляєте, наскільки вони допоможуть у профілактиці раку в  жінок. Це буде величезний крок у виявленні передракових станів, а значить ми матимемо шанси запобігти найстрашнішому.  Користуючись нагодою, хочу закликати жінок голосувати за цей проект восени, коли відбуватиметься голосування за проекти.

- Як у Білій Церкві жінки ставляться до свого здоров’я та на що варто звертати увагу в першу чергу при плануванні родини?

- За досить довгий період роботи мені приємно зауважити, що в Білій Церкві молоді жінки почали ставитися до здоров’я та планування сім’ї відповідально. Усе більше й більше дівчат справді планує  дитину, а не ставить лікаря перед фактом. Це чудово. Звичайно, плануючи родину, варто пройти повне обстеження, щоб запобігти непередбачуваним ситуаціям.  Ось нещодавно в нас був випадок. Дівчина стала на облік по вагітності, а сама вона десь із Рівненщини, жила тут у родичів. Лікар, яка вела її, помітила, що є проблема із серцем вагітної, і вона була під пильним наглядом. Народжувати її відправили до Києва – під нагляд професорів.  І знаєте, після пологів професори сказали, що якби її гінеколог не звернула увагу на ту проблему вчасно, то все закінчилося б фатально. Навіть зараз зберігається ризик для дівчини: вона потребує пересадки серця. Але дитина й мати живі, і це заслуга нашого лікаря Олени Павлівни Бондар.

- Як ставитеся до медичної реформи?

- Звичайно, потрібно реформувати медицину. І починати, мабуть, варто зі зміни підходу до навчання. Бо база, основа – мають буди фундаментальними. Особливо з огляду на те, що відтепер сімейний лікар мусить мати дуже широкі знання. Бо якщо подивитися на випадок, про який я розповіла раніше, я би поки що (поки не навчать нове покоління сімейних лікарів) не зачіпала саме спеціалізованих жіночих лікарів.  На жаль, європейська модель не дуже підходить для України. Це в них з дитинства дівчинка отримує належний медичний супровід і має непогане здоров’я. Для них достатньо сімейного лікаря для ведення вагітності. А в нас є погані наслідки екології та й Чорнобиль дає своє. Тож вагітність наших жінок, на мою думку (принаймні поки що), має спостерігати дуже досвідчений лікар-гінеколог, щоб не пропустити якусь проблему.

- Що хочете побажати читачам та читачкам?

- Звичайно, здоров’я! Усім без винятку. Дбайте про своє здоров’я, бережіть його. Бо лікарі допоможуть і вилікують, але берегти своє здоров’я – можете лише ви самі.

Спілкувалася Леся Поліщук