kopiika.com.ua

Чи потрібний місту острів Дитинства?

Переглядів: 1610Коментарі: 0

Скільки разів, шановні білоцерківці, ви побували на острові «Дитинство» в Білій Церкві? Один раз, двічі?.. Багато хто не був там жодного разу. Дехто скаже: зараз в основному хіба що рибалки там постійно шукають «свою щасливу рибу». Інший пригадає свої роки дитинства: наприкінці 70-х років молодь часто працювала там на суботниках, а згодом відпочивала. Отже, і розповіді цих літніх людей про острів та свої молоді роки – чудові!..

Дійсно, якщо хоча б на кілька хвилин згадати історію майже 40-річної давнини, то найцікавіше прозвучить від людей, які мають за плечима солідний життєвий шлях та професійний досвід.

…У середині 60-х років минулого століття в Білій Церкві проводилися роботи з розчищення русла річки Рось. Цікавими спогадами на цю тему поділився Олександр Степанович Архіпенко, тренер ДЮСШ «Зміна», який із 10 років займався байдарочним спортом, а цього року відзначатиме ювілей – йому виповниться 70. Зі слів Олександра Степановича, канал, який тодішні працівники благоустрою викопали під час процесу чистки русла, мав кілька переваг: рівне дно глибиною 2,5 метра, а також – відсутність вітру. «Так, тоді взялися чистити русло. Для того щоб повноцінно проводити чемпіонати республіканського рівня, необхідна була ширина 80 метрів за нормативами… Але прочистили 50 метрів, а зусиль і коштів розчистити ще 30 на цьому місці – не вистачило. Проте в нас з’явилися острів та канал, де вихованці-байдарочники активно тренувалися ще до кінця 80-х років, та й зараз час від часу там проходять тренування.

Але нині на каналі складно займатися, адже там зарічанці ставлять на рибу сітки: якщо байдарочник заплутається в таких сітках і перевернеться, то в нього буде мало шансів вижити. За 53 роки тренерської діяльності особисто я підготував 17 майстрів спорту з греблі, близько 40 – кмс».

Коли слухаєш спогади такої людини-легенди, то стаєш по-особливому уважним до деталей у розповіді. Адже вдруге можна вже й не почути…

«Для створення цього острова

ми доклали величезних зусиль, 

виконали багато роботи та віддали багато років свого життя»

Колишній працівник Білоцерківського зеленого господарства Валентина Миколюк, яка отримала на цій роботі стаж  52 роки, розповіла про історію створення острова «Дитинство». 

Дійсно, колись спецтехнікою прочищали річку Рось, грейдерами зробили гребний канал, а з величезної кількості мулу та землі, що в процесі всіх робіт вантажили посеред річки навпроти мікрорайону Вокзальна, утворили такий собі насип – штучний  острів нештучної краси. 

І от, як розповіла Валентина Олексіївна, котра від майстра допрацювала до головного агронома зеленгоспу, задумка «батьків міста» по комсомольській лінії наприкінці 70-х років була такою: створити парк, який, по-перше, став би органічною частиною комплексу «Олександрія»-Голендерня-Замкова гора. А по-друге, став би унікальним, оскільки заплановані та по-особливому засаджені там рослини, посадки дерев були й справді особливими, деякі - рідкісними. І, по-третє, там багато працювало молодих білоцерківців – для наступних поколінь, тобто – для дітей… За однією з версій, звідси й виникла назва. 

«Зеленому господарству – 

зелену дорогу!» 

– такий був девіз (а зараз модно казати – меседж). Отже, запланували й ландшафтні зони, і з надзвичайними зусиллями створювали на ті часи «диво дивне» – альпійську гірку, яка тоді була лише в  Київському ботанічному саду. Вивантажували туди величезні гори каміння, яке спочатку просто загрузало й зникало на цій заболоченій місцевості.  

Валентина Олексіївна постійно згадує, що під час обстеження ґрунтів, зокрема щодо  наявності джерел, – «запитували в зарічанських, у дідів», орієнтувалися на їхній досвід та знання. 

А найбільш активні роботи проводилися вже на початку 80-х, коли почали проглядатися результати робіт попередніх років на території парку: було прокладено сітку доріжок, посадили майже 8 тисяч саджанців (приймалися, звичайно, не всі), визначили напрям діяльності цього ландшафтного парку. Саджанці-матеріал доставляли з різних куточків та інститутів Союзу – на все це були дозволи та відкриті двері. 

«Серед найцікавіших задумок – використати топіарне мистецтво 

в зелених насадженнях»

 «...І дещо нам тоді вдалося створити: з низькорослих дерев та кущів ми зробили фігури черепахи, восьминога. Незважаючи на надзвичайно сильний льодохід та повноводдя в один з тих років, острів все-таки зберігся,  прийнялися рослини та кущі на альпінарії, ялівець… Варто наголосити, що серед рідкісних дерев росли модрина, туя, тис ягідний, кипарисовик горохоплідний, а ще – багато квітучих кущів: спірея, жасмін, деція, форзиція… Навесні острів нагадував райський сад! У затоці жили та гніздилися лебеді. Цікаво, що тоді там утворилася унікальна природна зона: було безліч куріпок, люди час від часу спостерігали за косулями, а деякі розповідали про те, що бачили лося…»

Із завершенням радянського періоду – завершилася історія розбудови ландшафтного парку на острові. Але більше обурюють інші речі. Коли пані Валентина починає розповідати про погорілий ялівець біля альпінарію, про безсовісно зрубані дерева, у неї піднімається тиск… «Для чого ж робити такий вандалізм?! Це ж навіть не на дачі собі викопали та забрали, а просто – попалили… Навіщо? – обурюється людина, що півстоліття займалася зеленим господарством у Білій Церкві. – І навіть зараз, цієї весни, коли я пройшла почищеною дорогою, то побачила людей, які розводили відкритий вогонь – прямо на сухому настилі під соснами… Хіба ж не можна це зробити на зеленій траві?»

Дійсно, за останні двадцять років парк був занедбаний і доведений до такого стану, що реально стає шкода колишніх зусиль і боляче спостерігати за знищенням природи та постійним захаращенням красивої зеленої зони міста.

Отже, якою ж має стати доля цих територій? Так, парк на території острова наразі потроху розчистили, і в останні півроку дехто з білоцерківців, пригадавши досвід батьків, засукавши рукави боровся із захаращенням… Але чи потрібна насправді ця теперішня територія білоцерківцям-сучасникам? 

Після невеликого опитування з’ясувалося, що більшість білоцерківців все ж таки має бажання утримувати таку зелену зону – без ресторанів, кафе та «забігайлівок». А що на тему можливої забудови цієї зеленої зони скажуть фахівці?

«Будувати завжди можна. 

Але чи – доцільно?»

Коментар щодо можливого планування будівництва на території острова «Дитинство»  надав відомий білоцерківець – архітектор  Юрій Бабич, лауреат Державної премії, керівник архітектурної майстерні:

«…Коли ми презентували свої рекреаційні проекти, що стосувалися пішохідних та велодоріжок, які були розташовані по обох берегах уздовж річки Рось, то ми розглядали острів як частину загальної інфраструктури відпочинку. 

Що це передбачало? Якщо існує набережна з лівого боку, то така ж набережна має бути й справа. За планом – попереду будівництво пішохідного мосту в районі існуючого наразі Дерев’яного мосту, який руйнується. І такий же міст може з’явитися й у районі вулиці Запорізької, що й поєднає цей берег з островом. Водночас, ці два мости можуть сформувати своєрідне кільце, яке б з’єднало частини двох набережних. 

Розглядати острів як об’єкт будівництва в даний момент досить складно, оскільки є питання із забезпечення електроенергією, каналізаційною мережею. Будувати завжди можна. Але чи доцільно це робити тут?..

На мою думку, варто розглядати цю територію як зону природного парку, рекреаційну зону. Свого часу на острові висаджувались дерева та інші насадження, щоб згодом тут утворився ландшафтний парк. Варто було не закидати цю територію,  а додавати певних цивілізаційних елементів – пішохідних та велодоріжок. З колишніх імовірних перспектив була ідея розміщення тут аквапарку чи парку атракціонів. Але спонсора або інвестора на створення єдиного комплексу так і не знайшлося. 

Крім того, знову ж постане питання забезпечення острова інженерними комунікаціями. Це одне з найскладніших питань цієї території. Варто розвивати її спокійно, без якихось об’єктів. Головне – не погіршити існуючого стану  природи».

«Головне завдання – максимально зберегти автентичність та екологічність території острова «Дитинство»

Щодо найближчих перспектив у рамках благоустрою та розвитку міста стосовно зеленої зони на території острова посеред річки Рось, то про них детально розповіла пані Ольга Бакун, заступник білоцерківського міського голови з питань архітектури та містобудування:

«На даний час продовжується розробка концепції острова «Дитинство»(«Ескізний проект «Архітектурні рішення концепції благоустрою та озеленення рекреаційної зони острова «Дитинство» в м. Біла Церква  Київської області»). Орієнтовна загальна площа території – 41,5 га. Загалом, місто розглядає його як рекреаційну зону, місце для відпочинку та оздоровлення населення Білої Церкви та гостей міста. Тобто ми оцінюємо його туристичний потенціал – можливо, він стане своєрідною цікавинкою у  цій сфері. Головними вимогами при проектуванні є: максимально зберегти автентичність, екологічність рекреаційної зони, додавши безпеку й комфорт, з урахуванням потреб невеликих груп населення; створення додаткових пішохідних зв’язків через річку Рось. 

Службами департаменту ЖКГ, управлінням благоустрою міста разом з мешканцями ведуться активні роботи з розчищення захаращеної зони, укріплення берегової лінії, розчистки водних об’єктів острова. Управлінням благоустрою ініційовано розробку концепції острова, а також проект рішення стосовно розробки детального плану території, який організує та узаконить даний міський простір та позначить його статус у рамках міста – саме як рекреаційної зони. 

Це необхідно для подальшої роботи: скажімо, для організації під’їзду до острова, місць паркування біля нього. Поки що туди існує один транспортно-пішохідний зв'язок – по вулиці Залузькій. Територія обмежена річкою Рось та каналом – із західної сторони. Озеро, затока, що виходить до каналу, – усе це місця, які можуть бути привабливими для відпочинку. Неподалік від затоки – дві основні алеї зелених насаджень, висаджені  за історичних часів, а ще – липова алея, яка наразі має певну історичну цінність.  

Для нас важливо, щоб при розробці концепції не порушити положень Земельного, Водного кодексів та інших законів. Звичайно, важливо, щоб і для жителів міста, і для туристів тут було безпечно та комфортно – для цього планується створення додаткових пішохідних(!) зв’язків через річку Рось (передбачається три таких переходи). Зокрема, ідеться про легкий місточок через канал, буде й човнове сполучення по річці. 

Крім того, задля відпочинку туристів та жителів розглядаються зони активного відпочинку (велопарк, вейкпарк, спортмайданчики з легким обладнанням, роликові, бігові доріжки – зі спеціальним неасфальтованим покриттям). 

Наголошую: на острові не заплановано жодної капітальної будівлі! Будуть зазначені зони-майданчики – для заходів, арт-об’єктів, квітники. Тут заплановано безкоштовні WF-зони для інтерактивності. Більш того, планується організувати цілорічну діяльність парку, зокрема взимку – засніжений парк із новорічною ялинкою, така собі Лапландія…

На острові також планується створити пірс, медичний пункт, координаційний центр, рятувальну станцію, елінги для байдарок, велопрокат, зони відпочинку для барбекю та пляжу. Звичайно, будуть поставлені лавки для відпочинку, урни, убиральні тощо. 

Якщо говорити про функціонування під час масових заходів та літнього відпочинку на острові точок продажу напоїв, їжі, виїзних кіосків, то для електроенергії використовуватимуться ті мережі, які були закладені багато років тому, але ні в якому разі не дизельні генератори, які забруднюють оточуюче середовище. Так само це стосується транспорту, який не допускатиметься на острів.

Щодо строків реалізації концепції – наразі йдеться про 3-5 років, але першочергові кроки будуть зроблені найближчим часом.

Сподіваємося, що депутати на сесії затвердять проекти та концепцію острова як рекреаційної зони. Тоді це рішення зробить неможливим використання цієї території для інших потреб, капбудівництва, оренди-продажу земель тощо. Більше того, буде також скориговано розташування магістральної дороги, щоб зберегти екологічність цієї зони».

Певно, варто ретельно придивитися до цих територій у центрі міста та в центрі річки. У  цьому, очевидно, є сенс. Уже тому, що кількасот білоцерківців за останні півроку доклало чимало зусиль, щоб рятувати острів від захаращення. Тож придивляймося, панове, і – стежмо ! Це все наша комунальна власність, тому варто пильнувати. 

До речі, нагадуємо, що попереду – ЕКО-пікнік, який відбудеться 26 травня цього року.

На вас, шановні дорослі і діти (та й брати наші менші!), очікують різноманітні розваги, а саме: прогулянки на конях, лекторії та воркшопи  на зоотеми, екоярмарок, фітнес-тренування, забіги домашніх тварин та велопробіги людей. Крім того, будуть секретні змагання зі спортивного орієнтування, виступи молодіжних гуртів, а ще – нічний кінотеатр та «зоряний табір».

Наталія Вереснева