kopiika.com.ua

Павло Зібров: «Життя – це експеримент»

Переглядів: 77Коментарі: 0

Павло Зібров – справжній профі українського шоу-бізнесу, адже стояв біля його витоків. Він керує театром пісні свого імені, пише пісні для провідних артистів української естради та  безперервно експериментує. За останній час  артист встиг знятися у двох фільмах,  узяти участь у проекті «Танці із зірками» та записати скандально-відому пісню в стилі  реп.  

 
 
 
- Ви завжди справляєте враження  удачливої, веселої людини, від якої йдуть хвилі позитивної  енергетики. Поділіться таємницею успіху. 
- Треба бути в хорошому тонусі, треба бути здоровою  людиною й, зокрема, – фізично. Пропоную всім зранку зробити невеличку зарядку, посміхнутися своїй дружині, дітям, близьким  людям,  зробити  щось таке позитивне. 
Не дивіться  зранку новини  в гаджетах, бо там  багато інформаційного сміття, яке засмічує мозок, душу та серце. Неодмінно плануйте, що маєте зробити за день. Робіть собі настрій! Умійте пробачати! Якщо вас хтось образив, – пробачте та йдіть далі, не концентруйтеся на негативі. 
З усього переліченого складається настрій. Якщо в тебе гарний настрій, то можеш  дарувати промінчики сонячного позитиву іншим. Спілкуйтесь, обмінюйтесь  енергією. Це вельми важливо, бо спонукає наповнитися світлом і стати кращим. Усе залежить лише від нас, тож створюйте собі настрій!
- Ви виконали пісню  «Лова-Лова» у стилі реп.  Що надихнуло на незвичайний творчий експеримент?
- У мене все добре: концерти, ефіри, виступи, але… стало сумно. У такому разі треба діяти! Коли молодь  звернулася з пропозицією записати  пісню «Лова-Лова», а потім зняти кліп на Укрзалізниці, я з радістю погодився! Експеримент  виявився вдалим.  Ми набрали  більше мільйона переглядів в інтернеті. Це ж класно! 
Звісно, було трохи незвично, але донька порадила: «Спробуй, зважся й побачиш, що молодь зверне на тебе увагу». Я послухався доню Діану й пішов  на запис. Складно співати реп, коли звик  до класичного виконання. Зі студії вийшов мокрим, але коли увечері прислали матеріал, прослухав  його в сімейному колі й залишився задоволеним   результатами! Тільки пісня з’явилася в  доступі, посипалися численні лайки. Тоді  переконався, що молоді це дійсно сподобалось. 
На  другий день відзняли кліп у Київському музеї   поїздів, а на третій – прокинувся мегазнаменитим.  «Комсомольская  правда», «1+1», «Известия», «Факты». «Бульвар», «Україна», «Інтер» – усі хотіли поспілкуватися, взяти інтерв’ю. Отже, варто експериментувати, робити якісь неординарні для себе речі! 
-  То справді був неймовірно вдалий експеримент…
- Вельми вдалий! Після нього мене почали запрошувати в якості актора, наприклад  у проект «Ліга сміху», де я зіграв  ЗібРембо. Згодом знявся у фільмі «Інфоголік». До речі, це кіно стало другим за касовими зборами в Україні. 
-  Продовжуючи тему кіно. Як почувалися в ролі актора, чи сподобався Вам знімальний процес?  
- Сподобався! На День закоханих, 14  лютого, виходить фільм «Продюсер», де я залюбки зіграв самого себе, Павла  Зіброва. Мій кіношний герой – зірка 90-х, яка живе в заміському замку й одного разу виходить на полювання, де зустрічається з юрбою бандитів. Я там  і стріляв, і реп співав, і змагався зі злом! Звісно, у кінці справедливість взяла гору. Моїм єдиним другом був чарівний маленький песик – дуже мудра тваринка, яка допомагала, заспокоювала, підказувала правильні рішення. 
«Продюсер» – хороший вестерн, а також комедія, що дозволить глядачу посміятися, відпочити, отримати порцію позитивних емоцій. У наш буремний час це важливо. 
- Ви брали участь у проекті «Танці із зірками». Які враження залишилися? Як Вам  у ролі танцюриста?
- Було важко, бо проект збігся за часом зі зйомками фільму. Після репетицій доводилося їхати на зйомки, що тривали із 6-ї вечора аж до 5-ї ранку. Страшенно виснажливо. Я навіть пару разів тяму втрачав, коли кілька днів поспіль нічні плавно перетікали в денні тренування. То був фізично складний період, але ж емоційний і дуже класний. Танці – це весело, це цікаво. Танцюйте! Крім того, це підтримує фізичну форму. Я навіть схуд десь на 8 кг. 
Танці також позитивно  впливають на душу. Коли танцюєш під гарну музику – це дійсно прекрасно. А щодо самого  проекту, то враження залишилися  суперечливі. Про закулісне життя можна окрему статтю писати. Проте для мене то був великий  урок як у життєвому, так і в професійному планах. 
- Мені, наприклад, найбільше сподобався номер, де Ви виступили в ролі Гоголя. Чому обрали такий образ?
-  Мені запропонували  вечір Гоголя, а я погодився… Було цікаво! Одяг підібрали, перуку.  Сподобалось! Це ще один експеримент. Коли цікавишся чимось, захоплюєшся,  випробовуєш щось нове й ставишся до цього професійно, життя стає цікавим і багатогранним. 
- Як любить відпочивати Павло Зібров?  
- По-різному. У цьому році ми з дружиною Мариною, донькою Діаною та  її  хлопцем провели тиждень у Дубаї. Там у нас є улюблені місця. Піднялися на найвищу вежу, відвідали новий музей. А взагалі, від постійної уваги, спілкування  з  людьми дещо втомлююсь. Тому  на відпочинок намагаюся їхати туди, де немає наших співвітчизників, де мене  ніхто не знає. 
Іноді хочеться побути наодинці із собою. У таких випадках їду на дачу, де є невеличкий городик. Так добре покосити траву, подивитися, що та як зростає,  у тиші поміркувати: чи будуть  огірки-помідорчики у цьому році? Тоді мій «комп’ютер» перезавантажується, а я наче оновлююсь. Природа лікує. І тиша. Кожному художнику час від часу варто залишатися наодинці, бо саме тоді народжуються нові мелодії, вірші, нові  образи. Я люблю бути наодинці із собою, мені не сумно. 
-  Павле Миколайовичу, у Вас безліч прихильниць. Чи траплялися в житті цікаві випадки, пов’язані з фанатками? 
- Знаєте, є такі дивні люди, які дзвонять о 3-й  годині ночі й кажуть: «Я дуже хочу послухати ваш голос». Або запитують: «А що ви зараз  робите»?  Відповідаю: «Я зараз смажу картоплю. А що ще робити о 2-й годині ночі?». Тепер намагаюся на ніч вимикати звук у телефоні. Кому потрібно, передзвонить у нормальний час.  
Було таке, що в мене викрадали  концертну сорочку, краватку. Але найбільше запам’яталася історія, коли поцупили сценічні штани. Уявіть, треба виходити на сцену, а в мене  штанів немає. Того вечора мав виконувати класичні романси. На мені біле жабо, красивий піджак і... потерті джинси, у яких приїхав на концерт. Доспівав першу пісню, привітався, вибачився за зовнішній вигляд і пояснив, у чому причина. Усі посміялися, а наприкінці концерту штани таки повернули.
- Кажуть, Ви  гарно  готуєте шашлики.
- Не лише шашлики.
- Ну, наразі Ви  випередили запитання.
- У мене 4 мангали.  Готую сам і не допускаю до цього процесу ні дружину, ні доньку – узагалі нікого. Усе роблю сам, цікавлюся цією темою,  шукаю нові рецепти, полюбляю експериментувати. Виходить добре. Усі знають,  навіть якщо несподівано завітати на гостину до Зіброва: уже за 30 хвилин він  не-одмінно зробить на вогнищі щось надзвичайне, якусь смакоту. 
- Ви – голова партії  «Шанувальники жінок». Чи не міркували серйозно займатися політикою, балотуватися, обиратися?  
- Ми не політична партія, а громадська організація. 
- Тобто політиком бути не бажаєте? 
-  Я вважаю, що кожен артист – це вже політик.  Кожна відома людина, яка є кумиром для великої аудиторії, яка багато років на сцені, апріорі має певний авторитет і, відтак, впливає на інших  людей. Тим паче моя аудиторія досі збільшується, розширюється. До неї тепер доєдналася молодь, яка, по суті, виховується  на моїх піснях. 
Не можу сказати,  що всі мої композиції хороші, але серед них багато таких, які досі залишаються на слуху. Важливо мати пісні, які стали класикою.  Наприклад,  «Хрещатик», «Марина», «Женщина любимая», «Мертві бджоли не гудуть». Я – щаслива людина, адже  співаю пісні, які знають, на яких виховуються. 
Для когось я є кумиром, авторитетом, і для мене це дуже важливо. Відтак, не можу дозволити собі підлості, зради, обману. Творчість – це і є політика, адже люди слухають добрі пісні, виховуються на них, стають особистостями, громадянами, патріотами. Я «сію»  гарне зерно, яке проростає в людських душах. Це і є політика – правильно виховувати українського глядача. 
- Як би Ви охарактеризували себе в кількох словах?
- Павло Зібров – вічно молодий, енергійний, запальний, життєрадісний! Як зазвичай кажуть ворогам – «не дочекаєтесь!» До речі, житиму  до 103-х років. 
- Насамкінець – побажання для читачів газети «Копійка» від Павла Зіброва…
- Будьте живі-здорові, займайтесь  фізичними  та  душевними  вправами,  експериментуйте й насолоджуйтесь кожною хвилиною дорогоцінного життя!  
Марго Булгакова