kopiika.com.ua

«Поети пишуть не пером – душею…»

Переглядів: 191Коментарі: 0

Ці слова стають поетичними акцентами для письменниці Ніни Ковальчук, чий поетичний вечір відбувся нещодавно в  білоцерківській бібліотеці.

«…І крутяться, і крутяться слова, 
завихрено клубочаться, гукають.
Я чую їх – тож я іще жива! Я чую їх – тож я іще триваю!..»
У рамках Дня краєзнавства в міській бібліотеці-філії №8 ЦБС міста Біла Церква відбулася творча зустріч із цікавою особистістю, талановитою поетесою – Ніною Ковальчук. Нещодавно вона випустила свою поетичну збірку «Суцільні монологи», де розкриваються внутрішні переживання, ті самі «монологи-роздуми» – про себе серед людей, і загалом – у всесвіті.
 
На цікавій поетичній зустрічі спілкувалася творча інтелігенція міста Біла Церква: активні читачі, працівники бібліотеки, місцеві автори поетичних творів. Безперечно, присутні шанувальники поезії певним чином близькі одне одному по духу, адже протягом свого життя продовжують пошуки в літературній, естетичній сферах. Тож раді поділитися своїми міркуваннями про літературні процеси, формування смаків тощо.
 
Цікаво, що головна героїня зустрічі, пані Ніна, доволі активно розміщує вірші в соціальній мережі, тому часто має швидку реакцію на свої твори (у переважній більшості – захоплену та позитивну), безпосередні відгуки від своїх читачів та розширює коло поціновувачів таланту. 
 
Біографічні дані поетеси: народилася Ніна Ковальчук на Черкащині; отримала педагогічну освіту (вона вчитель української мови та літератури); вивчала сурдопедагогіку в університеті імені Драгоманова. І писати вірші почала, власне, зі студентських років, але, за життєвими обставинами, у цій творчій лінії пані Ніна зробила довгу паузу.  Повернулася до віршування кілька років тому. І досить успішно: її вірші гідно зазвучали під час творчих зустрічей місцевих авторів (зокрема, на арт-майданчику «Культ»), під час святкових заходів на загальноміському рівні.
 
Самоіронічно (як форма захисту) розмірковує авторка про життєві цінності, про оточуючий світ, красу природи. Терзає свою власну душу та душу читача в гострих патріотичних віршах – у щемливих міркуваннях про складні кроки рідної країни. Протягом кількох останніх років поетеса займається пошуком власного стилю, поетичного розміру, словесної форми. Як зізнається пані Ніна, є особливий стан – закоханість, що дає наснагу писати, творити.
 
«Фарби міста мого – запашна акварель» 
 
У збірці «Суцільні монологи», вірші з якої не один раз за цю зустріч цитувалися, представлені поезії, які передають і тугу, і переживання за рідною домівкою, де через непрості життєві випробування формувалася особистість поетки. Деякі образи передаються автором настільки емоційно відверто та літературно влучно, що читачі не можуть стримати хвилювання й сліз, які викликані спогадами про їхні власні домівки дитинства… 
 
Цікавим і важливим етапом стало для пані Ніни життя в Білій Церкві: тут проживає її родина, близькі люди, друзі та однодумці. Тому образи цього старовинного й сучасного міста стали для поетки надзвичайно значимими.
 
Минулого року за свою поезію, присвячену місту Біла Церква, Ніна Ковальчук посіла призове місце (друга міська премія) – була нагороджена Білоцерківським міським відділом культури. Цього року розмова про місто, яке стало для пані Ніни дуже близьким, продовжилася на творчій зустрічі в міській бібліотеці №8 – у рамках розмови про осінь, про вересневі дні, коли відзначається чергова дата Дня міста старовинного граду Юр’єва. 
 
Тонкими враженнями про вірші авторки поділилися цього вечора з присутніми бібліотекарі – Зоя Чутковська, Майя Боженко, читачки Іраїда Солом’яна, Світлана Гудій та інші. Читаючи хоча й не свою поезію, вони відчували, наскільки близькою для них вона стає, як народжуються асоціації, як прийнятним для них стає і смисловий, і звуковий ряд. Талант авторки ще й у тому, що в її поезіях – багатошарова символічність та образність.
 
«Поети пишуть не пером – душею. 
І оживають на листках слова.
 
Палаючи любов’ю однією, душа вогонь у вірші вилива…» 
Дійсно, варто читати, пізнавати наших сучасників, чиї роботи та твори вже сьогодні викликають схвальні відгуки знавців літератури. Тим паче, що книжки наших земляків є в місцевих бібліотеках. Вони живуть поряд і у своїх поетичних рядках перетворюють наше життя на калейдоскоп надзвичайних художніх образів. 
На цьому поетичному вечорі прозвучала цікава пропозиція: започаткувати традицію подібних літературних бесід. Тож зустріч-розмова за участю місцевих літераторів має відбутися вже 25 вересня на базі цього ж бібліотечного філіалу.