kopiika.com.ua

Поліцейський – романтична професія сірих буднів

Переглядів: 87Коментарі: 0

Вечори стають прохолоднішими,  ночі довшими, а годинники нещодавно перевели на годину назад. Вулиці, звісно, освітлюють, але вони чомусь не стають абсолютно безпечними. На щастя, наші охоронці законного порядку та громадянської безпеки уважно чатують, аби вчасно приїхати чи прибігти на допомогу. Треба сказати – хто б і що б не говорив, – але сучасна реформа поліції не може вважатися безрезультатною. 

Голова Національної поліції Сергій Князєв зазначає, що завдяки реформації та кадровим  змінам чисельність загальних злочинів зменшилася на 10%, а насильницьких – на 25%. Сподіватимемось, що поліцейське цабе не вводить нас в оману, а тому спатимемо спокійніше, а ходитимемо вечірніми вулицями впевненіше, ніж донедавна. 

Звісно, за українською традицією в усьому новому варто шукати не лише плюси, але й мінуси. Працівник кримінальної поліції  нашого міста допоміг хоч трохи зрозуміти їхню поліцейську «кухню», так би мовити, із середини. Але забажав бути анонімним інформатором, відповідаючи на запитання інкогніто.  

- Чи внесла реформа зміни у вашу роботу?

- По-перше, змінилися перші дві літери в назві – це вже щось (сміється). По-друге, маю надію, що всім, нарешті, видадуть належні однострої, щоб – як має бути. Наразі форму отримали далеко не всі. Реформа внесла деякі зміни, але в нашому відділі це мало відчутно. 

- Який у вас графік? Яким чином справляєтеся з утомою?

- Із часом людина звикає до всього. Цей крилатий вислів стосується й нашої служби. Графік ненормований, його не реально передбачити завчасно, як і злочинні дії грабіжників, убивць чи насильників. З постійною перевтомою навчилися справлятися – просто не звертаємо на неї уваги.  

- Кажуть, що, ідучи на службу, працівники поліції кожного разу прощаються з близькими та рідними? Правда?

- Буває. Справді  прощаємося з рідними. Не знаємо ж бо, коли саме повернемося додому й чи дійсно повернемося взагалі. Робота романтична, але нелегка та й не дуже безпечна. Проте – хто як не ми? Надіємося на краще.

- У чому ваш основний професійний напрям?

- Наш напрям стосується кримінальних злочинів: крадіжок, убивств, грабежів тощо. Маємо зібрати достатню кількість доказів,  розпізнати винну особу, тобто порушника,  знайти його, упіймати та доставити до суду разом із  кримінальним  провадженням. А суд вирішить, що з ним робити.

- Які висновки зробили зі своєї тяжкої служби, чого не вистачає людям, аби бути спокійними та вихованими – як за кордоном?

- Найперше – не вистачає матеріального достатку. Люди не мають коштів, через це часто йдуть на злочин, крайність. Не вистачає роботи нормальної. Чимало фабрик і заводів закрилося; простим людям немає де працювати. Свою лепту привносять у збільшення злочинності всілякі людські слабкості та залежності: наркотики, алкоголь тощо. 

- Чого побажали б молодому поколінню поліціянтів?

- Щоб не були байдужими до роботи, до своїх обов’язків; щоб знали, куди йдуть працювати, й були готовими морально, фізично та психічно до будь-яких випробувань. Часто працівники звільняються через те, що по-іншому уявляли собі службу. Не витримують через психічні моменти, фізичну втому. Такі не витримують – ідуть, а нам залишається чекати на відважних та відданих. 

Анела Олексова