kopiika.com.ua

Професійний футбол у Білій Церкві. Історія та міфи…

Переглядів: 283Коментарі: 0

Не так давно ми писали в газеті про те, що свій перший історичний офіційний матч уславлене київське «Динамо» зіграло не десь там, а саме в Білій Церкві. Ба більше, білоцерківці спромоглися здобути перемогу в тому далекому протистоянні далекого вже 1928 року. 

І ось саме  цього 2018-го року білоцерківська міська легенда нарешті набула реальних абрисів. На честь ювілейної дати – 90-річчя флагмана українського футболу – до  розслідування долучилися  працівники Української прем’єр-ліги, адже «Динамо» – «священна  корова» національного спорту. 

Відтак, один із працівників УПЛ багато годин протирав штани в бібліотеці Вернадського, аби, урешті, розкопати документальне підтвердження дев’яносторічної давнини.  Ось як прокоментувала той матч білоцерківська газета «Радянська нива» від 30 червня 1928 року: «…В неділю, 1-го липня відбувся показовий футбольний матч між зб. Б.-Церкви та першою командою Київського «Динамо». З самого початку стали напирати динамівці і на 5-тій хвилині в сітці Б.-Церківських воріт був м’яч. Далі гра проходила досить рівно. На другому хавтаймі Б.-Церква легко вбиває м’яч і цим самим зрівнює гру. Київ робить ще декілька прорирів, б’є штрафний удар, але упускають пруткий м’яч, який гучно свистить у повітрі. Під кінець Б.-Церква під оплески тисячної публіки вбиває другий м’яч. Фінальний свисток судді фіксує побіду Б.-Церкви з наслідком +2-1…» («Радянська нива», Біла Церква, 15.07.28).

Натомість варто зауважити, що футбол квітнув на теренах міста задовго до 1928 року. Так, посилаючись на краєзнавчі розвідки нашого земляка Анатолія Скепка, читаємо: «Можете не вірити, але на тогочасні матчі (самий початок 20-х років ХХ століття – прим. О.В.) збиралося до 5 тисяч уболівальників. Люди спеціально перепливали річку вплав, діставалися паромом  від 2-ї школи та ДНС, аби подивитися матч міських футболістів.  Улюбленцями міста була місцева команда «Одинадцять чортів». До її складу входили воротарі О. Богомолец і Б. Ларченко; захисники М. Дубовик, С. Туманов; півзахисники В. Чумаченко, Н. Цехонський, Карпенко; форварди Г. Розенберг, брати Кузьмічеви, Р. Петровський та  А. Забіло (за сумісництвом капітан та тренер «чортів»). До речі, у 1921-24 роках  білоцерківська команда ставала незмінним чемпіоном Київської губернії». 

На превеликий жаль, подальша футбольна історія Білої Церкви означалася довгим і жирним прочерком аж до 1988 року. Саме тоді до Білої Церкви переїхало колишнє «Динамо» Ірпінь, яке в середині вісімдесятих тренував ніхто інший, як уславлений нападник «Динамо» Києва пан Каневський. 

Для необізнаних повідомимо, що в 60-х роках минулого століття цей форвард виграв конкуренцію на футбольному полі в самого Валерія Васильовича Лобановського. Згодом Каневський виїхав до США й відкрив там футбольну школу імені себе. Щоправда, це сталося ще до переїзду ФК в наше місто. 

Також нагадаємо, що «Динамо» Біла Церква проіснувало всього чотири роки, з 1988-го до 1992-го року, після чого було перейменоване на ФК «Рось». Не востаннє, до речі. За майже тридцятирічну історію «Рось» була й  «Динамо», і «Трансінпексом», і «Домобудівником», і «Рігондою» і… знову «Россю». Як професійний клуб «Рось» перестала існувати в сезоні 2008-2009 років. 

Натомість у той час уже народився інший білоцерківський футбольний клуб під гучною назвою «Арсенал». 

Пам’ятаю, спитав колись адміністратора «Арсеналу», мовляв, а звідки взялася така назва. Він невизначено потис плечима й просто відповів: «Вона подобається президентові». Так ось, білоцерківський «Арсенал» виник у 2005 році й до 2015 носив «рідну» назву «Арсенал». Треба сказати, що «каноніри» розпочали доволі непогано. 

За словами засновника й тодішнього президента «Арсеналу» Юрія Горобця, ніщо не стане на заваді амбіційним планам білоцерківського клубу та його спрямуванню  до підвищення в класі. 

І дійсно, лише два сезони знадобилося «канонірам», аби вийти до першої ліги. У сезоні 2008/09 років білоцерківці посіли другу сходинку турнірного п'єдесталу групи «А» в другій лізі. А в перехідному поєдинку за право виступати в першому дивізіоні, що відбувся 12 липня 2009 року на центральному черкаському стадіоні, підопічні Ігоря Артимовича, котрий очолив білоцерківців наприкінці першого кола, з мінімальним рахунком 1:0 обіграли ФК «Полтава». 

Найкращий сезон у «канонірів» – 2010-2011рр.: тоді вони посіли  четверте місце в престижній першій лізі, що до сьогодні залишається  найкращим результатом команди на професійному рівні. Треба додати, що в той час білоцерківці жили сподіваннями на Премєр-лігу, абсолютно серйозно обговорювали цю тему в пресі й на телебаченні. Доказом може служити інтерв’ю «Копійки» з тогочасним тренером «біло-червоних» Ігорем Артимовичем: «…чи варто білоцерківцям сподіватись на Прем’єр-лігу (запитання журналіста)? Відповідь Артимовича: - Мушу сказати, що основоположний курс на ПЛ президент поставив одразу по нашому підвищенні в класі до першої ліги. Цього сезону мріяти про Прем’єр-лігу, напевно, ще зарано…» 

На превеликий жаль, наступного сезону трапилося все з точністю до навпаки. У перших матчах того чемпіонату підопічні Ігоря Артимовича демонстрували яскравий футбол, та згодом, після декількох поразок поспіль, команда ніби потрапила до психологічної прірви, виходу з якої так і не знайшли. 

Тож після низки програних матчів Ігор Артимович звільнився з посади головного тренера, а за деякий час від фінансування колективу відмовляється засновник «Арсеналу» Юрій Горобець. Відтак, з команди йдуть лідери «канонірів». 

З того часу справи футбольного клубу лише погіршувалися. Тож зовсім недавно, 27 червня поточного року, під час Конференції ПФЛ зі складу ПФЛ було виведено ФК «Арсенал-Київ» (останнім часом клуб носив таку назву). Іншими словами, колишній білоцерківський «Арсенал» припинив своє існування в статусі професійного футбольного клубу, тобто наостанок став колишнім професійним колективом. 

Ось так і закінчилася історія професійного футболу в Білій Церкві. Чи, мо*, не закінчилася, а просто взяла невеличкий тайм-аут? Дуже б хотілося в це вірити…

Олександр Виговський