kopiika.com.ua

Свавілля з кам’яним депутатським обличчям

Переглядів: 446Коментарі: 0

Законодавча гілка місцевої влади складається із 42 депутатів, яких громада обрала представляти свої інтереси. Можна багато сперечатися про те, що може, а що не може робити депутат на трибуні міської ради. А от про те, що депутати зобов’язані робити – ми знати повинні! І так само маємо знати, чого депутатам робити не можна, навіть якщо дуже хочеться.  Адже  лише ми з вами можемо так чи інакше з цим боротися й більше ніколи не обрати у владу людину, яка не обізнана із законодавством або свідомо його ігнорує. 

Не хочу писати про власні припущення, бо не знаю достеменно, що змусило наших депутатів прийняти ряд рішень, які суперечать не лише совісті й здоровому глузду, а й закону.

Відбулося 75-те засідання Білоцерківської міської ради

Як і на більшості сесій, на цій так само ряд земельних питань був досить довгим. Воно й не дивно, адже хтось хоче приватизувати землю під батьківською хатою, хтось хоче продовжити договори сервітуту на користування земельною ділянкою, хтось намагається орендувати клаптик землі під власний бізнес. Це нормально, бо ми всі маємо певні права. Але ж  маємо й обов’язки. Ми зобов’язані оформляти відповідні права ретельно й законно. Особливо права на землю. 
 
Згідно зі ст. 13 Конституції України, «…земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України… є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією… Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині й суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності й господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом».
 
Земля буває різною. Наприклад, земля в центрі міста має значно більшу цінність, ніж на околиці, а ділянка попід річкою чи біля визначної пам’ятки має особливий статус і знаходиться під пильним наглядом відповідних органів. Тож об’єктивно оцінити доцільність надання ділянки в оренду чи на продаж мають депутати, які цим займаються, а законність чи можливі перешкоди повинні врахувати члени профільної комісії.
 
Зрозуміло, що не кожен депутат і не завжди є професіоналом у земельному законодавстві. Можливо, наші обранці не знали, що те, що вони роблять, – злочин. Але вже на останньому засіданні БМР декілька відповідальних осіб голосно і зрозуміло заявили – цього робити не можна!

Наведу декілька прикладів 

Прибережна захисна смуга річки захищається більше десятком законодавчих актів України.
 
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», «…до повноважень виконавчих органів міських рад відноситься – здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення».
 
Виконавчі органи в особі представника управління архітектури щодо питання №80 порядку денного «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою  у власність громадянину…» заявили: «Дана земельна ділянка відноситься до природної зони унікальних земельних ланшафтів, об’єктів природо-заповідного фонду; на цих землях не передбачене будівництво». 
 
Що зробили депутати? Призупинили голосування, щоб розібратись? Виключили питання з порядку денного? Ні! Проголосували за надання протизаконного дозволу. Так само й щодо 81 і 82 питань: закон не дозволяє, архітектура не рекомендує, депутати – віддають!
Інше, додаткове, питання – про затвердження детального плану території із земельною ділянкою на Залізничному селищі. Ділянка знаходиться перед магазином АТБ на вулиці Толстого, у жвавому місці, поруч зі Сквирським шосе (орієнтовна площа – 6 га). Золота ділянка для бізнесменів. 
Перед голосуванням секретар міської ради Вадим Кошель повідомив, що є лист із прокуратури, у якому рекомендується не приймати жодних рішень щодо цієї ділянки.
 
Що зробили депутати? Не потрібно вгадувати. Я вам і так скажу – проголосували «за» затвердження детального плану! 
 
Третє додаткове питання – про продаж земельної ділянки комунальної власності, яка знаходиться в користуванні певного громадянина. Із трибуни повідомили, що на даній ділянці вищезгаданий громадянин здійснив самочинне будівництво, проігнорувавши всі процедури. Думаєте депутати оштрафували громадянина за самобуд? Чи принаймні відклали розгляд цього питання до з’ясування всіх обставин? Це були б ідеальні депутати, але наші дозволили купити цю ділянку.
 
Ще одне питання, яке хвилює багатьох білоцерківців, яким не байдужий архітектурний спадок міста, – про надання дозволу на розробку документації на ділянці біля «Башти Шухова». Представник виконкому, заступник міського голови Анатолій Кравець абсолютно чітко зауважив, що «Башта Шухова» – це пам’ятка місцевого значення, поруч біля неї знаходиться тридцятиметрова охоронна зона. Там не можна нічого робити! Це незаконно! 
 
А депутати вирішили, що це – не важливо, і проголосували за надання дозволу. І таких питань загалом вісімнадцять.
 
Я не буду висувати припущення, чому ці рішення було прийнято. Швидко, додатковими питаннями, допоки міський голова був на лікарняному. Я запитати хочу: чому раптом депутати, народні обранці, вирішили повністю ігнорувати спроби виконавчих органів (цитую) «здійснювати контроль за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення»?!
 
Виконком намагався відстояти Закон, а депутати робили кам’яні обличчя й тиснули швиденько на кнопки «за».
 
Єдине, що рятує поки що місто, у якому (за словами Юрія Москаленка – активіста, волонтера, щирої й чесної людини, яка ніколи не вживає обсценної лексики) «відбувається незрозуміла х…я», – це те, що ми маємо чесного й притомного міського голову.

Геннадій Дикий наклав вето на всі 18 сумнівних рішень 

Сподіваймося, що його не подолають на наступній позачерговій сесії, бо це вже буде не необізнаністю депутатів, а цинічним антизаконним свавіллям.
 
Але мене трохи лякає те, що ось ці самі депутати можуть, за власним бажанням, зробити що завгодно, навіть усунути порядного мера чи чесного секретаря міської ради. 
 
Тож сподіваюсь, що ви пильно стежитимете за перебігом цієї земельної епопеї, а я обов’язково писатиму про все, що відбуватиметься далі. 
 
Пам’ятайте – єдиним джерелом влади і в Україні, і в нашому місті є народ. А депутати лише наші представники. Перефразовуючи  Тараса Бульбу: «Ми вас обрали, ми вас і знімемо, згідно зі ст. 37 Закону «Про статус депутатів місцевих рад».                                               
          — Ксенія Цукрова