kopiika.com.ua

Танго-урок, танго-йога, танго-гра, танго-розмова... Танго - життя

Переглядів: 298Коментарі: 0

Таємничий діалог, елегантний крок, експресивний жест, навіть – інтелектуальна іронія… І все це – також належить світу танго. Один із по-справжньому вишуканих танців, хоча  за історію походження та інші заслуги його й називають соціальним видом світової хореографії – поряд із сальсою, бачатою, кізомбою, руєдою... 

Зараз часто можна побачити на набережних, площах, посеред парків та затишних вуличок різних міст по всій планеті, як танцюють на різноманітних майданчиках любителі соціальних танців, як це єднає людей, дозволяє почути одне одного – наче дає їм ще одну мову. Спілкування – через танець.

Дійсно, чудово, що й у Білій Церкві є такі танцювальні течії, що відкривають для багатьох нові можливості, змиваючи сірі буденні дні «битовухи» яскравими враженнями й насолодою кожної миті життя. 

Шанувальниця та викладач цього витонченого виду танцювального мистецтва Тетяна Вінницька так охарактеризувала аргентинське танго: 

«Цей танець від самого початку потребує елегантного ставлення до себе. Навіть починаючи з гардеробу! Спочатку ти придивляєшся до себе, використовуєш свій ресурс… І через певний час помічаєш, що все у своєму житті формуєш із приставкою «танго-». 

Наче невидимі ельфи торкаються повсякденності: взуття, одягу, аксесуарів… І навіть у звично накинутому шарфі починає відчуватися нотка «танговості». Це ж прекрасно! 

Узагалі, танго – це корисно будь-кому в будь-якому віці, і навіть без вимог танцювального досвіду. Оскільки основа танго – це крок, то на заняттях багато часу приділяється саме триманню осанки, роботі з балансом, і, власне, якості кроку. 

Наш організм – зв'язок систем: дихальної, серцево-судинної, м’язової… Отже, їхня участь у танго є необхідною. А отримана нова інформація про цей неймовірний танець (його історію, його культуру) тренує не лише тіло, але й мозок. І ось якщо хоча б на 0,001 відсотка  ця музика та хореографія зачіпляє глибинні струни душі – варто нею займатися. Крок за кроком вам відкриється дивний світ – прекрасно-суперечливий, витканий з музики й почуттів. Пробуйте, дерзайте, працюйте, насолоджуйтеся!»

Загалом, приклад пані Тетяни у викладанні аргентинського танго – це приклад натхнення й надзвичайного прагнення навчитися та навчити! Як-то часто буває, талановита людина довго шукає себе, пробує кілька цікавих діяльностей, у чомусь залишається, згодом розшуковує щось нове… 

- Пошук комфорту й «захист від життєвих буревіїв» та переживань, чи то – пізнання нового в потоці життя? Чим саме для вас від початку стає танець?  

- Можу сказати, що в родині завжди складалися дуже приємні стосунки. Отже, танець у мене розпочався, певно, з пошуку цікавого, нового – і саме тому, можливо, отримавши ще дитиною танцювальну базу в дитячому хореографічному колективі «Щасливе дитинство», шукала все-таки щось інше, нове, оригінальне… Чесно кажучи, мріяла про заняття бальними танцями (чи навіть балетом!) у Білій Церкві. 

- Знайшли «свій» танець згодом?

- Можу сказати, що – не одразу… Проте з дитинства займалася багатьма видами спорту, вела активне життя; батьки чесно шукали, куди направити мою молоду енергію: східні єдиноборства, пінг-понг, скелелазіння, поїздки та мандрівки...  У мене було розмаїття прагнень, тому важко було обирати спеціальність: хотіла бути й медиком, і  ветеринаром, і біологом!.. Але обрала-таки гуманітарний напрям: завжди любила як читати, так і писати. Тож у студентські роки спокійно й чемно навчалася видавничій справі та редагуванню на новому на той час видавничо-поліграфічному факультеті  Київського політехнічного інституту (тепер він Національний технічний університет України – КПІ).  Можна сказати, – ще  й продовження традицій, тому що там працював мій прадідусь, який був пов'язаний із видавничою справою... Здавалося б, що для танців уже немає доріжки до душі… Але так сталося, що саме в університеті відбулося «переформатування танців»: я займалася фітнесом; у цьому мені знадобилися мої попередні вміння. А потім, уже після університету, ці активні заняття дали мені чудову базу, щоб згодом, по закінченні фітнес-курсів, розпочати в Білій Церкві мої власні заняття фітнесом, різними видами соціальних танців... Варто згадати, що після університету здійснилася й моя власна мрія про бальні танці – я навіть отримала медаль з латино-американської  програми. Я продовжувала займатися своїм розвитком, навчалася й навчала у своїй творчій лабораторії – це сальса-косіно, руеда, бачата-домінікана, кізомба... 

- Доволі активно кілька років були відомі ваші заняття в місті!..

- Так, це надзвичайно потужний людській ресурс. Напевно, виховалося ціле покоління щирих прихильників жвавих і  позитивних соціальних танців… Але цікаво, що в самому Києві багато років я проходила повз ті приміщення, де вже займалися, навчалися аргентинському танго! І щаслива доля таки познайомила мене з прекрасним тренером з танго Наталею Омеляненко. А згодом я дізналася, що є можливість навчатися безпосередньо в Білій Церкві, співпрацювати й просто – дружити з майстром – талановитим  тренером Сергієм Шуліко.  Безумовно, це фантастична удача, що зараз його доля так чи інакше пов’язана з Білою Церквою. І для тангеросів-початківців є можливість тут навчатися, якщо можна так сказати, у людини-легенди (сміється – авт.), хоча він є доволі молодим.  Хочу сказати, що співдружність тангеросів по всьому світу – надзвичайно тепла, тому навчатися, робити практики, їздити на семінари, збиратися на мілонги – потрібно й важливо! Це все дуже об’єднує нашу танго-родину.

- Не шкодуєте, що трохи згодом, уже в дорослому віці й зовсім не в юності, зустрілися з танго?

- Певно, що не шкодую. Адже все, що трапилося в житті, мене привело до нього. Я вчилася й учуся для цього – усе життя. Зростала професійно на всіх напрямах. У тому числі навчання видавничій справі у КПІ дало мені розвиток і можливість тепер професійно розповідати про наші заняття, про чарівний світ танго, про те, як можна тут – на заняттях, на вечірках-мілонгах – зустріти  однодумців, партнерів, друзів… та, власне, – і кохання!  Танцюрист-професіонал, тангерос Сергій Шуліко, який багатьом відкрив світ танго, розповів, що сам він займався спортивними бальними танцями, у тому числі як спортсмен та викладач. Коли в  Сергія був надзвичайно цікавий період проживання в США, він познайомився з танго-танцем. «Паралельно з бальними я захопився щей  свінгом, карибським напрямом, – як відпочинок від спорту. Тому й танго також мені здавалося цікавим та придавало різноманітності в  моєму житті. Але з того періоду танго стало його невід’ємною частиною, – запевняє  відомий танцюрист. – Я вважаю, що в Україні рівень танго – доволі високий. Мова йде не лише про рівень танцюристів, а й про рівень проведення зустрічей – мілонг, фестивалів, марафонів.  В Україні є два прекрасних оркестри, які затребувані в нас і за кордоном. Напевно, хотілося б кращих місць для України на турнірній танго-сцені Європи та світу.  Щасливий своїми танго-друзями. Завжди вважав прекрасними наставниками – Мурата Ердемселя, Густаво Гуарнієрі, Габріелу Переа, Лорену Пастор...  У Білу Церкву, на щастя, мене привели родинні обставини – тож це природно, що я почав тут діяльність, паралельно продовжуючи викладати й виступати в Києві. Не знаю, як надовго, але, думаю, не перестану постійно навідуватися в Білу Церкву... Для тих, хто цікавиться танго або вже занурився в цей танець і культуру, танго може стати цікавим проведенням часу, адже це не лише уроки й практики, а ще – танго-вечори, поїздки в інші міста або країни на фестивалі, семінари із зірками танго, нові знайомства. Танго – це дійсно не лише танець, а ціла культура зі своєю музикою, літературою, традиціями й легендами. І  це – цілий Танго-Всесвіт». Реальність гри, блиск очей, живий діалог, акценти гумору, гідність та виваженість кожного руху! Так, це справжнє танго – воно зачаровує й насправді стає твоїм звичним повітрям, прекрасною атмосферою буття.  

Наталія Вереснева