kopiika.com.ua

Усе, що ви хотіли знати про алеї…

Переглядів: 933Коментарі: 0

Кожен, хто любить прогулянки чи просто має необхідність пройтися пішки по місту, звичайно, оцінив ті пішохідні зони, які з’явилися в Білій Церкві. Це й набережна, і бульвари Олександрійський, Грушевського, Княгині Ольги. І безліч інших пішохідних зон, які облаштовані по всьому місту: на Таращанській, Піщаному, біля парку Слави, у Гайку чи в центрі.

Об’єднує їх не лише комфорт, із яким тепер пересуваються білоцерківці, а й ще одна річ, яка раптом стала темою для маніпуляцій. Бруківка.
 
Суто технічно можна легко зрозуміти, чому саме бруківка. Цей матеріал значно зручніший з усіх точок зору: і з естетичної (приємніше, коли під ногами кольорова рівненька плиточка, ніж сірий асфальт), і з практичної (ми всі знаємо стан наших комунікацій, які частенько псуються, і служби змушені розривати тротуар, щоб їх полагодити; і потім треба його вкладати наново за повною ціною, а бруківку можна просто розібрати, а потім вкласти).  Ба, скажемо більше: люди просто в захваті від того, що мають можливість не ламати ноги й ходити прекрасними пішохідними зонами. У мережі під кожним дописом про нові тротуари, відреконструйовані алеї чи бульвари завжди безліч коментарів із вдячністю.
 
Пересічні люди насолоджуються тими оазами Європи, які з’являються в Білій Церкві.
 
Але всю громадськість цікавить: де її беруть, ту бруківку? Чи не в мера в магазині? Бо якщо так, то це ж прямий шлях збагачення на місцевому бюджеті, інакшими словами – корупція. Хоча (якщо бути вже геть відвертим) деяка частина білоцерківців настільки задоволена розквітом міста, що інфантильно толерує навіть такий варіант: «Та яка різниця, де він її бере? Хоч і в себе в магазині! Зате людям ось така краса!!!»  Але не ми. Ми за справедливість, тож вирішили врешті з’ясувати – ДЕ БЕРУТЬ ПЛИТКУ ПІДРЯДНИКИ, які проводять роботи з реконструкцій і побудови пішохідних зон.
 
Отже, задля торжества правди ми вирішили провести власне журналістське розслідування, залучивши всі можливі (і навіть неможливі) джерела інформації. По- перше, ми проштудіювали сайт «ПроЗорро», де, згідно із законодавством, мають бути оприлюднені всі договори про роботи в Білій Церкві. (Ви так само, як і ми, можете це зробити за ось цим посиланням  https://zakupki.prom.ua). Потім ми набрали в пошуковику слова «пішохідні зони Біла Церква» й отримали всі документи, так чи інакше пов’язані із цими словами.
За ними визначили основних розпорядників коштів (найчастіше ДЖКГ та Управління капітального будівництва) та підрядників, які найчастіше проводять дані роботи. Отож найбільші суми проходять через капбуд. Ми поспілкувалися з начальником цього управління Людмилою Болеславівною Денисовою. Питання було простим: «Як проводяться тендери й хто визначає, де і яку бруківку куплятимуть?»
 
- Визначення підрядних організацій, які проводитимуть роботи, відбувається згідно із Законом України про публічні закупівлі. На закупівлю нами робіт підрядника, якщо вони вартують більше за 1,5 млн грн, оголошується тендер на платформі, визначеній цим Законом. У тендері чітко прописані всі умови, за яких підрядник може виграти його. 
 
Усі подані заявки перевіряються спеціалістами на відповідність тендера. Тоді серед тих, хто підходить зазначеним вимогам, обирається той, хто запропонував найнижчу ціну. Весь перебіг тендера – прозорий і доступний. Коли ми вже укладаємо з підрядником договір – він теж оприлюднюється на цій платформі. 
 
Окрім того, на сайті державного органу оприлюднюється кожний договір, який ми укладаємо без тендера (якщо сума підряду менша за тендерний поріг). А ще – необхідна якість плитки прописана в технічному завданні, яке також публічне. Протягом усього періоду робіт здійснюється технічний нагляд. Якщо виявлено недоліки – роботи припиняються до виправлення недоліків. Оплата за роботи по тендеру проводиться лише за фактом виконання, без будь-якого авансового внеску. Також у договорі завжди прописана гарантія на роботи й матеріали, яка зазвичай становить 10 років.
 
Усе доступно, прозоро, публічно. 
 
Отож це – зрозуміло. Але чи не може підрядник, по старій дружбі, закупити бруківку в магазині мера? Таке можна припустити, тож ми знайшли й одного з підрядників, якого можна сміливо віднести до можливих знайомих міського голови (хоча в нашому місті всі, хто колись займався чи зараз займається бізнесом, між собою знайомі – місто ж невелике). Це директор ТОВ «МЖК БУД БЦ» Євген Яровий.  У нього ми запитали: «Де берете плитку й чому саме  там?»
 
- Матеріали, що застосовуються при будівництві в проектно-кошторисній документації тендера, прописані чітко. Як правило, там вказують марку та виробника бруківки, для яких об’єктів вона може бути застосована, строк гарантії на неї. Тому підряднику доцільніше працювати не з посередниками, а напряму з виробником, із заводом. Це дає впевненість, що ми не понесемо додаткових витрат. 
 
Значні об’єми бруківки, яка має відповідати стандартам, кольорам і розміру, прописаному в проектно-кошторисній документації, неможливо купити в магазині, навіть у супермаркеті. Ми надаємо гарантію на свої роботи, а отже мусимо бути впевненеми, що отримаємо те, що прописано в ПКД, і в потрібний строк. У випадку із заводом (прямим виробником), при виявленні недоліків, вони усуваються за одну добу. Жоден посередник, навіть найкращий і найвідповідальніший, не дасть такої гарантії.
 
Ну а за останнім коментарем ми звернулися прямо в кабінет Олени Дикої, директора магазину «Будмаркет»: «Що скажете, Олено Вікторівно? Хіба не виникло хоч раз бажання скористатися впливом чоловіка та зробити своєму магазину гарний грошовий обіг?»
 
- «Будмаркет» свідомо не співпрацює з підрядниками, які виконують роботи за гроші бюджету! Наш супермаркет орієнтований на роздрібного покупця, якому ми надаємо весь спектр послуг у торгівлі будівельними та оздоблювальними матеріалами. 
 
Ми слідкуємо за світовими теденціями, співпрацюємо з провідними виробниками, навчаємо персонал, постійно оновлюємо експозиції та виставкові зали задля того, щоб людина, яка до нас звертається, отримала сучасне, професійне та орієнтоване саме на неї обслуговування. 
 
22 роки ми розвивалися й маємо солідну репутацію та гарне ім’я, що є надзвичайною цінністю в бізнесі. Іноді мене дуже дивують коментарі у Фейсбуці від людей, які свідомо чи несвідомо поширюють неправду. Я завжди відкрита до діалогу, тому дізнатись інформацію з перших вуст не становить жодної проблеми.
Ну що ж. Людські плітки, як відомо, контролювати й спростовувати – важко. Але сподіваємось, що, прочитавши наш матеріал, читачі ще раз зважено поміркують: а чи варті декілька десятків тисяч гривень прибутку – втрати репутації, звинувачень у корупції та відповідальності перед законом для людини, яка вже давно має гарні статки, успішний бізнес і ту ж чудову репутацію? А якщо не варті – то кому вигідна така брехня?
Ксенія Цукрова.