kopiika.com.ua

Від золотої булли – до набережної Росі

Переглядів: 114Коментарі: 0

…Ідеться не про навігацію пошуку скарбів чи артефактів на території Білої Церкви. (Хоча всі цікаві відомості, знайдені істориками та архівістами, автоматично стають справжніми скарбами, яким часто навіть  важко підібрати ціну!) А  розмова йтиме про Краєзнавчі читання, чергове 42-ге засідання яких відбулося в одному із залів Білоцерківського краєзнавчого музею.

Ініціаторами таких читань, започаткованих ще 1998 року, є Білоцерківський краєзнавчий музей, а також міська організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури й Товариство охорони старожитностей Київщини. Традиційно доповіді професійних істориків і  шанувальників історії свого краю складаються за такою логікою: від подій давніх часів – до несподіваних відкриттів сучасності. 

Скажімо, історик Володимир Павлюченко розповів про надзвичайну знахідку – печатку з дорогоцінного металу (золота), так звану буллу, яку можна віднести до часів князя Рюріка Ростиславовича, у хрещенні – Василя (або його сина Михайла). У 1204 році князь був насильно пострижений у монахи, але через рік після загибелі конкурентів знову повернувся до політичної діяльності та інтриг навколо київського престолу. 

Певні документи дають уявлення про побут та життєву діяльність відомих осіб із далеких часів Білоцерківщини, навіть якщо таким документом є заповіт. Саме про подібні записи в заповіті попаді Анастасії Павловської йшлося в доповіді досвідченого історика Олексія Стародуба.

Молодий пошуківець та художник Нікіта Дмитренко провів опис роботи з колекції графів Браницьких – пензля живописця та графіка Миколи Давидовича, який довгий час жив та працював у Білій Церкві (зокрема, портрет Ксаверія Браницького). Картини, що зображують героїв національно-визвольного руху (Сагайдачного, Конашевича, Мазепу, Хмельницького) – так звана «гетьманська серія портретів», – зараз  знаходяться в одному із залів краєзнавчого музею. 

Інколи зацікавлення історією власної родини переростає в серйозний науковий пошук – це підтвердив своїми дослідженнями доповідач Ігор Струтинський, який виклав присутнім частину фотоматеріалів та знайдених відомостей про Михайла Маркеловича Дубовика, відомого білоцерківця, та його близьких.

Про долі білоцерківців, які брали участь у національному русі 30-х років ХХ століття (дані про них стали відомими після оприлюднення протоколів допиту агентів ГПУ-НКВД-НКГБ), а також про поневіряння земляків-остарбайтерів (на прикладі спогадів Катерини Андріївни Ярової) у роки Другої світової війни розповіли історики Сергій Бурлака та Віталіна Бабенко. 

Кримінальну обстановку в Білій Церкві та районі в середині 1940-х років описав у своїй доповіді Анатолій Бондар, який розповів про аморальні випадки роботи начальника Білоцерківського МВС майора Воробйова в ті роки. 

Надзвичайно цікавою була розповідь білоцерківського художника Олександра Дмитренка про радянські часи, коли він працював у міському управлінні архітектури інженером-геодезистом. Як творча особистість, він звернув особливу увагу на один випадок проектування та спроби перепроектування набережної річки Рось. Пан Олександр розповів, що під час приїзду одного з радянських чиновників навесні 1984 року прозвучав «наказ без обговорення» – зробити  широку та асфальтовану дорогу вздовж річки (адже довелося чиновникові-партфункціонеру потрапити в бруд та грязюку під час прогулянки вздовж річки!). Тоді молодий інженер Дмитренко, за його словами, демонстративно відмовився зробити проект такої дороги, адже це зруйнує багато об’єктів і сильно змінить інфраструктуру біля 

річки. 

На щастя, спочатку чиновники зробили вигляд, що «негайно» виконують таке «державне замовлення», але згодом про такий проект за радянською традицією було забуто, тому асфальтований проспект так і не був облаштований…

Дослідження істориків сприяють не лише  встановленню істини, але й закріп-ленню  гербових історій на офіційному рівні. Власне, цей факт підтвердив Ігор Лалак, який розповів, що розшукана істориками (зокрема, і Євгеном Чернецьким) символіка герба та прапора смт Рокитне – відтепер затверджена на рівні районної сесії Білоцерківського району. 

Наталія Вереснева