kopiika.com.ua

Звитяга «по-румунськи» білоцерківського PANZER’а

Переглядів: 112Коментарі: 0

Учасники Білоцерківського клубу середньовічної піхоти PANZER взяли участь у міжнародному фестивалі-змаганні «Medieval Festival Oradea 2019», який два тижні тому відбувся в Румунії. Тож у складі української збірної було дев’ять учасників, серед яких – і четверо білоцерківських бійців. Усі вони гідно захищали спортивну честь та лицарську звитягу України.

Як відомо, історичний середньовічний бій (ІСБ) нещодавно став черговим нововведенням серед видів спорту. Це по суті – контактна битва, під час якої бійці одягнені в обладунки, що зроблені за історичними зразками, із застосуванням сталевої не заточеної зброї. Історичний середньовічний бій є спортивною складовою історичної реконструкції середньовіччя. 
Керівник клубу історичного бою PANZER Сергій Прокопенко розповів про особливості участі в міжнародному фестивалі середньовічного бою: «…Серед важливих складових ідей реконструкції та, водночас, і спортивного змагання – це можливість перевірити всі спорядження, зроблені майстрами чи власноруч, у тих умовах, що максимально наближені до реальних бойових. Це був не просто фестиваль-реконструкція, а – справжні змагання».
- Хто запропонував білоцерківській команді участь у цьому міжнародному фесті?
- Хочеться висловити вдячність тим, хто запросив наш клуб – у першу чергу керівникові клубу «Росичі» Росланду Анісенку (м. Київ). Тож четверо з нас увійшли до української збірної. 
- Де саме відбувалися змагання?
- Фестивальні події пройшли у фортеці – у  місті Орадя, на румуно-угорському кордоні. Вона півтисячі років тому відігравала значну роль у боротьбі західнослов’янських держав проти турецької експансії. Крім того, у цій фортеці довгий час розташовувалися осередки Тевтонського ордену та Ордену тамплієрів…  Фортеця вже існувала від початку XIV століття, активне життя її вирувало протягом XIV – XV століть.
- Звідки приїхали команди ІСБ? З ким ви змагалися?
- Команди учасників історичного бою представили, крім Румунії (3 клуби) та України, такі країни, як Сербію, Молдову, Чехію (4 клуби), Німеччину (німецькі реконструктори Тевтонського ордену), Францію (реконструктори Ордену тамплієрів), Угорщину. А крім того, – збірні команди «джостінгу», тобто історичні бої-змагання за участю кінноти. Цікавість і повнота атмосфери фестивалю створювалася реконструкціями побуту та різноманітних професій – ковалів, торговців, вуличних музик, блазнів, чумних лікарів, катів, жебраків…
- Скільки номінацій і скільки боїв було проведено?
- Українська збірна взяла участь у чотирьох номінаціях боїв. Чітка регламентація абсолютно всіх подій приємно вражала (українським фестивалям та заходам варто цьому повчитися й узяти за приклад цю європейську пунктуальність!). Тому всі події фесту відбувалися точно за визначеними графіками та завчасно обговореними прийнятими правилами. Запізнення до локації могло призвести до дискваліфікації. Але я не побачив жодного подібного 
випадку. 
Тож білоцерківська четвірка у складі української групи брала участь, зокрема, у «Турнірі цитаделі» («Tournament Cetadea»). Це бої, коли воювати виходять команди, але бій відбувається, по суті, «один на один» і припиняється лише тоді, коли визначать самі учасники. І хоча ця номінація не дає балів, але вона достатньо важка й визначає сильного учасника. Особисто я провів вісім боїв (з українцями, сербами, румунами), і до бойових навантажень складності нам додавала ще й неймовірна спека! 
Наступна спортивна номінація – бугуртна («Full-contact buhurt 12vs12»). Під час змагань збірна учасників, наприклад, намагалася встояти проти збірної бійців «Битви Націй»! І це дуже важке випробування! Звичайно, було досить складно встояти проти професійних та титулованих чемпіонів (спортсмени по 100 – 120 кг!). Пам’ятаю, що в цьому змаганні я «зробив» серба алебардою, але й сам «зловив» сокиру від учасника клубу «Байард». 
Третя номінація – бої без правил у обладунках («Pro- fight Octagon 1vs1 MMA Medieval»). Пишаюся тим, що наш молодий учасник Дмитро Гагарін провів гідний бій (3 раунди по 3 хвилини) – і завоював перемогу над суперником з Угорщини. Причому, коли я очікував результатів цього змагання, то мені пригадалася відома фраза: «Тренер сивіє швидше за боксера». Такими довгими мені здавалися 5 хвилин очікування! І була неймовірна радість від достойної перемоги Дмитра (я на емоціях підняв його в усіх обладунках!). Тож після фестивальних змагань наша команда привезла звідти 
заслужений бойовий кубок!
Четверта номінація була надзвичайно крутою – історичні маневри «100 х 100» («Historical mass battle-manuvars 100 vs100»). Коні, лучники, маневри, бойові прийоми тактики та стратегії, удари списами… Для цього бою був обраний конкретний історичний сюжет битви, яка відбулася в XV столітті під стінами фортеці (приблизно це був період Гуситських війн). Завчасно, за годину, керівники підрозділів обговорили стратегію. Битва розпочалася з бою лучників, а потім понеслася кавалерія, яка досить реалістично зносила з позицій людей, адже дозволялися небезпечні удари списами!.. 
Звичайно, «living history» – це змагання, наближені до історичних подій, і це доволі травматичні форми історичної гри. Нашому підрозділу дістався правий фланг. Не обійшлося без «гарячих імпровізацій»
Варто сказати, що під час сходжень протиборчих сил наші учасники в моменти нападів змогли встояти на своїх позиціях, а двічі наша сторона навіть перемогла, захоплюючи прапор
противника.
П’ятий вид битви, у якому ми не брали участі («джойсінг»),  –  битви лицарів на конях. Наприклад, клуб «Гектор» та Клуб мадярської кавалерії. І це надзвичайно яскраві форми змагань. А переможцю «Королева» подарувала золотий ланцюг до 
списа! 
- Чим ще підкреслювалася історична атмосфера «несучасності»?
- Незвичайна атмосфера підтримувалася обумовленими правилами: не використовувати сучасні гаджети, годинники, пластикові речі. Переважно всі предмети та навіть манера спілкування були наближені до автентики. А за розпиття алкоголю в зоні ігрових дій – був штраф у тисячу євро. Курити можна було лише у визначених місцях. Крім бойових змагань, на фестивалі були концерти, виступи артистів тощо. 
- Чим Вам запам’яталися місцевість, колорит країни?
- Мешканці містечка живуть у одно-, двоповерхових будівлях із черепичними дахами. Тому дуже красивий вигляд має містечко, коли дивитися на нього зверху… Англійську мову – знають усі, навіть маленькі діти. Місцеві мешканці мають досить етнічний, колоритний вигляд, так само ж і одягаються. 
Цікаво, що ми також уписалися в етніку міста, оскільки організатори дозволили нам прогулюватися там у лицарських обладунках, навіть зі зброєю. 
- Які висновки після змагань?
- Найголовніший приз, крім отриманого кубка, це те, що ми там провели бої, набралися досвіду. Це прекрасний допінг для всіх учасників – для потенціалу та розвитку. Висновок: однієї спортивної підготовки – недостатньо. Будемо коректувати тренування та підготовку до боїв, до змагань як участь у міжнародних, європейських фестивалях. 
Варто належним чином підготувати красиву зовнішню атрибутику, парадні прапори тощо. Сподіваюсь, що вийде знову взяти участь наступного року в цьому цікавому фестивалі.